Вона ще не встигла як слід улаштуватись, як біля неї виникла білява офіціантка, одягнена в коротку чорну спідничку й білосніжний сюртучок. Спідничка з-під нього виглядала сантиметрів на шість і пропонувала до огляду всю розкіш довгих, ідеально засмаглих ніг. Атласні вилоги сюртучка широко розходились, відкриваючи груди офіціантки рівно настільки, щоби відвідувачі мали змогу помітити відсутність бюстгальтера. Лінії шиї підкреслював чорний оксамитовий ошийничок із круглою металевою фібулою. На ній сріблилася кучерява голова чи то античного божества, чи то барочного купідона. Офіціантка випромінювала хіть і покору.
— Чого бажаєте? — муркнула білявка, кинувши на Софію швидкий оцінюючий погляд.
— Кунілінгусу, — широко всміхнулася та.
— Чого, перепрошую? — В очах офіціантки промайнуло здивування.
Або інше, що здалося Софії здивуванням.
— Я пожартувала, — з’їхала з пропозиції донька інженера. — Принесіть, будь-ласка, американо з вершками.
— Ще чогось?
— Ні.
— Попільничку?
— Я не курю.
— Ваше замовлення прийняте. — Офіціантка відпустила клієнтці ритуальну посмішку й рушила до виносної стійки, де на неї чекала така сама довгонога білявка.
«Тут і справді жир», — оцінила Софія. Буржуй Любомир, судячи з усього, мав шалене бабло. Клуб скидався саме на те місце, з якого можна розпочати вторгнення у справжнє життя, що сяє софітами телестудій, блиском діамантів та глянцем модних журналів.
«Зрештою, чим я гірше за цю сисясту? — заповзялася Софія риторичним питанням. — Я вродливіша і стрункіша. Я молодша за неї. На молодість є цінителі. А якби, скажімо, мене, красиву та юну, так відглянцювати й одягнути, як цю блонді, що косить під Скарлетт Йоганссон, то папіки з грошима будуть навколо мене каруселі крутити».
Вона уявила собі ці каруселі й пирхнула.
А ще згадала, як Катя радила їй пофарбуватись «під платину». Подруга притискалася до неї гарячим стегном і стікала компліментами: «Зосю, у тебе обличчя як на іконах у вірменській церкві. Отакезні очиська! Якщо тобі зробити платинове каре — я сама в тебе закохаюся».
Офіціантка тим часом принесла американо з маленьким тістечком і стікерами. Поки Софія дегустувала каву, на літньому майданчику відбулися зміни. Офісні метелики розрахувалися, підправили макіяж і пурхнули до автостоянки. А під центральну парасолю прибула пара джентльменів із годинниками, що скидалися на правдиву «Швейцарію». Вони поглядали на Софію з певним — і навіть не певним, а безперечним і відвертим — зацікавленням. А та, своєю чергою, закинула ногу на ногу так, що джентльмени отримали змогу побачити стежку до її райської брами.
Софія приготувалася до знайомства, але джентльмени не поспішали. За кілька хвилин причина їхньої стриманості стала зрозумілою. Дві мілфи з ознаками численних пластичних операцій підкотилися до їхнього столика. Із упевненістю, у якій ясно читалася шлюбна перевага, вони розташувалися поряд із власниками «швейцарців».
Одна з мілф глянула на Софію, і в роті у дівчини зробилося кисло-кисло.
«Тиранозаврихи блядські», — визначила вона про себе.
За пів години офіціантка (яка тепер ще радикальніше нагадувала сильно слов’янизовану версію Скарлетт Йоганссон) принесла рахунок і рожеву візитівку.
Софії на мить здалося, що їй відчиняють двері до клубу. Але на картці було лише ім’я «Жанна», номер телефону й написане кульковою ручкою число з двома нулями.
— Що це? — Вона покрутила блискучим прямокутником перед кирпатим носиком офіціантки.
— Ви ж хотіли кунілінгус, юна леді? — усміхнулась білявка, демонструючи рівненькі білі зуби. — Там указано за годину. У євро. Можна завтра у вас, можна в мене. Я живу сама.
Софія відчула, як червона фарба заливає її обличчя. Вона залишила гроші на столику, підхопила пакет із підручниками і вибігла на вулицю. І лише біля власної домівки помітила, що й досі стискає в спітнілій руці рожеву картку.
Батько був удома. Коли Софія зайшла, він виглянув до коридору, подивився на дочку вибляклими очима й повернувся до телевізора. Дівчина пройшла на кухню. Кава з тістечком збудили апетит. Вона вигребла з холодильника кільце печінкової ковбаси і намазала нею кілька здоровенних шматків хліба. Налила собі кухоль чаю й кинула аж три ложки цукру. Але не встигла догризти другий бутер, коли дзенькнув вхідний дзвінок.