Віра шумно видихнула.
— Ти не мути. — Антон даремно намагався пробитися крізь ангельський погляд. — Із ким?
— Та вона з Мілою хоче, — не втрималася Віра.
— Із нею? — Антон кивнув на Мілу. — Ти серйозно?
— Та ж коли Міла стриптиз тут робила, Христя з півоберту завелася! — Віру понесло. — А ви, типу, не бачили. Вона ж її труси ледь зубами не вхопила. А ви ж тут, типу, психологи.
— А ти, типу, Капітан Очевидність?
— Ага.
— Значить, драйв-пойнт у нас тут намалювався, — кивнув Антон. — О’кей.
Він ще раз глянув на Назара і знову обернувся до Христини:
— Ти реально хочеш із Мілою?
— Прозріли, Антоне Вікторовичу? — Віра сяяла. — Агонь!
— Рота закрий.
— Так, — підтвердила Христина й подивилася на Мілу.
«І ніхто би не назвав її погляд ангельським, — подумав режисер і співпродюсер шоу. — Ніхто. Навіть зовсім лівий пасажир, якби такий тут опинився».
Він подумки порахував до трьох, відтак пояснив:
— Розумієш, Христя, ти на контракті учасниці шоу. У Міли інший контракт. Узагалі — інший кейс, інша галактика. Вона працівник адмінгрупи, помічниця режисера. Моя помічниця, розумієш. Вона не забов’язана брати участь у... — Він на мить задумався, шукаючи правильне й пристойне слово. — В іграх.
— А може, вона й без контракту не проти. Ви спитайте.
— Що скажеш? — усміхнувся Антон до Міли.
Та відірвалася від смартфона і знизала плечима.
Віра видала щось середнє між розбійничим свистом і «Йє-є-є-є-с!».
І злякалася.
Або зробила вигляд, що злякалася.
— Ти серйозно? — запитав Антон помічницю після тривалої мовчанки.
Довшої, аніж дозволяла його керівна і спрямовуюча роль.
— Із задоволенням, — сказала Міла, поклала смартфон на ослін, зустрілася з Антоном очима й не відводила їх доти, доки його погляд не почав блукати декораціями.
На майданчику стало дуже тихо. І так залишалося, аж поки Антон не сказав:
— Я маю таке погодити.
4
У монтажній панували штучні присмерки, створені лампою, спрямованою на синю портьєру. Та відсікала кімнату від прозорої перегородки, від студії, що розташовувалася за нею, та, зрештою, від усього марнотного світу.
Антон із Назаром тонули в обтягнутих блискучою чорною шкірою кріслах, а пляшка з віскі, що стояла на столі, була вже на три чверті порожньою.
Пригубивши янтарної рідини, Назар продовжив свою думку:
— Це, бро, називають «ефектом руйнування скла». От уяви, що ти, типу, в океанаріумі. За товстим-товстим склом акули плавають, скати, восьминоги, таке інше. І ти на них дивишся, гуляєш, приколюєшся собі. Ти у безпеці, вільний. А вони всі в акваріумі та під контролем. Але тут — гоп-стоп! — скло тріскає, і та акула валиться просто на оглядовий майданчик. Із цього моменту — ти в акваріумі. От і в нас таке сталося. Христинка пробила скло.
— Вона не скло, вона формат пробила. — Антон покрутив спорожнілою склянкою, відтак поставив її біля пляшки. — Що ти мене лікуєш. Я теж книжки читав.
— Я не лікую. Я коментую.
— Ти гониш. Ти тупо гониш. Яка там з Христі акула!
— Акула не акула, а Мілу в тебе відбила.
— І що далі?
— Що далі? — Назар потягнувся до пляшки. — А що далі, бро, не нам із тобою вирішувати.
— Ти думаєш, що їм, — Антон ткнув пальцем у стелю, — таке сподобається?
Назар підгріб пляшку до себе. Витягнув корок, примружився на залишки алкоголю.
— Вони мислять рейтингами.
— Ну так, — сказав Антон після паузи.
А після ще однієї паузи додав:
— Я тебе зрозумів.
— Сподіваюся.
— А давай уже не будемо про тих лесбі. У нас є новий герой. Є затверджені меседжи. Є сценарій того випуску, де герой знайомиться з іншими учасниками. Хмара всього є. Нам треба детально пропрацювати історії наших «коротуїв», їхні істерики. Усе, що піде до суботнього випуску. Плюс флешбеки. У сценарії, я тобі скажу, все дуже-дуже неконкретно.
— Я бачив.
— Лайно.
— Флешбеки...
— Повне лайно.
Назар не прийняв виклик. Крутнув своє крісло, забрався в нього з ногами і перейшов на експертний тон:
— Я би казав не про істерики, а про сцени паніки.
І не «коротуїв», а «власників бета-розмірів». Вони бачать власника альфа-розміру і впадають у паніку, тому що їм, — він видобув із шухляди червоний фалоімітатор і махнув ним, наче мухобійкою, — узагалі немає чим крити його бубнового туза. Вони починають біса гнати, кидатися одне на одного й таке всяке. Як варіант — мірятися членами. Треба в райдер3 лінійку вписати. Таку шкільну, пластмасову, бажано червоного кольору.
— Лайно.
— Бро, ти щойно хотів пропрацювати сценарій.
— Хотів.
— Ну так і працюємо. — Фалоімітатор перемістився на стіл і склав компанію спорожнілій пляшці.