Проте, замість того щоб визнати свій гріх, Каїн продовжував скаржитися на Божу несправедливість і виношувати в серці ревнощі та ненависть до Авеля. Він сердито дорікав своєму братові і намагався втягти його у суперечку щодо Божих дій. Лагідно, але твердо і безстрашно Авель відстоював Божу справедливість і доброту. Він указував Каїнові на його помилки і намагався переконати, що неправда саме в ньому. Він нагадував про милосердя, виявлене до їхніх батьків Богом, Котрий пощадив їхнє життя, хоча й міг покарати негайним знищенням. Авель переконував Каїна в Божій любові до них, бо інакше Бог не віддав би Свого Сина, невинного та святого, зазнати покарання, якого заслужили вони. Але все це лише розпалювало гнів Каїна. Розум і сумління підказували йому, що Авель правий, але він лютував через те, що той, хто досі прислухався до його порад, тепер наважився не погодитися з ним і він залишиться у своєму незадоволенні без підтримки. У черговому припадку люті Каїн убив свого брата.
Він зненавидів і вбив брата не тому, що Авель вчинив щось погане, але через те, що “лукаві були його вчинки, а брата його — праведні” (1 Івана 3:12). Так само в усі часи беззаконники ненавиділи тих, хто був кращим за них. Життя Авеля, сповнене послуху і непохитної віри, було для Каїна вічним докором. “Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились вчинки його” (Івана 3:20). Чим яскравіше небесне світло, відображене у характері вірних слуг Божих, тим помітнішими стають гріхи беззаконників і тим рішучіше вони намагатимуться знищити тих, хто порушує їхній спокій.
Вбивство Авеля було першим виявом тієї ворожнечі, про яку Бог сказав, що вона існуватиме між змієм та насінням жінки, — між сатаною та його підданими і Христом з Його послідовниками. Через гріх людини сатана здобув владу над людським родом, але Христос допоможе людям скинути його ярмо. Гнів сатани запалюється щоразу, як тільки душа через віру в Божого Агнця відмовляється служити гріхові. Святе життя Авеля заперечувало твердження сатани про те, що людині неможливо виконати Божий Закон. Коли Каїн, охоплений духом диявола, побачив, що не може керувати Авелем, він настільки розлютився, що позбавив його життя. І де б не знаходилися ті, що стоять на захисті справедливості Закону Божого, проти них повстає той самий дух. Це той дух, котрий протягом усіх століть роздував вогнища, на яких спалювали учнів Христа. Але на жорстокості, яких зазнає послідовник Ісуса, людей підбурює сатана зі своїм воїнством, оскільки не можуть примусити його підкоритися своїй владі. Це лють переможеного ворога. Кожний мученик задля Ісуса помер переможцем. За словами пророка, “вони його перемогли (змія стародавнього, що зветься диявол і сатана) кров'ю Агнця та словом свідчення свого, і не злюбили життя свого навіть до смерті” (Об'явлення 12:9—11).
Незабаром Каїн-убивця був покликаний відповісти за свій злочин. І сказав Господь Каїнові: “Де Авель, твій брат?” А той відказав: “Не знаю. Чи я сторож брата свого?” Каїн настільки поринув у гріх, що втратив відчуття постійної Божої присутності, Його величі та всевідання, тому й удався до неправди, аби приховати власну провину.
І знову Господь звертається до Каїна; “Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене з землі”. Бог дав Каїнові змогу визнати свій гріх. Він мав доволі часу для роздумів. Каїн усвідомлював, наскільки жахливим був його вчинок і те, що він удався до обману, аби приховати його; але він не позбувся бунтівного духу, і Господь не забарився з винесенням вироку. Божественний голос, Який раніше прохав і застерігав, виголосив жахливі слова: “А тепер ти проклятий від землі, що розкрила вуста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Втікачем і волоцюгою будеш на землі”.
Незважаючи на те, що Каїн заслуговував на смертний вирок за свої злочини, милостивий Творець не відібрав у нього життя, а дав змогу покаятися. Але Каїн ставав все запеклішим, підбурюючи інших до повстання проти божественної влади; він став родоначальником зухвалих, розпусних грішників. Під проводом сатани цей відступник спокушував також інших. Його приклад і вплив зробили свою деморалізуючу роботу; отож, земля зіпсувалася і такою великою мірою сповнилася насильством, що знищення її стало неминучим.
Зберігши життя першого вбивці, Бог дав Всесвітові урок на тему великої боротьби. Чорна історія Каїна та його нащадків стала ілюстрацією того, якими були б наслідки, якби грішникові було дозволено жити вічно, повстаючи проти Бога. Боже довготерпіння привело до того, що нечестиві стали ще нахабнішими та зухвалішими в своїх беззаконнях. Через п'ятнадцять століть після проголошення вироку над Каїном Всесвіт побачив наслідки його впливу та прикладу в злочинності та опоганенні, які заполонили Землю. Тоді стало очевидним, що смертний вирок, проголошений над грішним людством за порушення Божого Закону, був як справедливим, так і милостивим. Чим довше люди жили в гріхах, тим розпуснішими ставали. Божественний вирок, який мав стримати зростання неприборканого беззаконня та звільняв світ від впливу запеклих заколотників, був швидше благословенням, аніж прокляттям.
Сатана постійно, з невичерпною енергією і під численними приводами, працює над тим, щоб показати Бога та принципи Його правління в неправильному світлі. Із надзвичайною силою, застосовуючи далекосяжні, добре продумані плани, він працює над тим, щоб втримати мешканців світу в полоні свого обману. Безмежний і Всевідаючий Бог бачить кінець від початку; щодо гріха Його плани далекосяжні й широкі. Він мав намір не тільки покласти край повстанню, а й показати Всесвіту його сутність. Божий План розгортався, виявляючи як Його справедливість, так і милість, підтверджуючи Божу мудрість і праведність у ставленні до зла.
Святі мешканці інших світів із надзвичайною зацікавленістю спостерігали за подіями на Землі. Стан, у якому перебував світ перед потопом, ясно свідчив їм про наслідки правління, яке Люцифер мав намір встановити на небесах, відкидаючи владу Христа й усуваючи Божий Закон. У свавільних грішниках допотопного світу ангели вбачали підданих сатани, оскільки “всі думки людських сердець були злом повсякденно” (Буття 6:5). Усі почуття, спонукання й уява людини протидіяли божественним принципам чистоти, миру й любові. Це був приклад жахливої зіпсутості, до якої призвело прагнення сатани звільнити Боже твориво від вимог святого Закону.
За допомогою фактів, виявлених у ході великої боротьби, Бог продемонструє принципи Свого правління, які були хибно представлені сатаною й усіма, кого йому вдалося звести. Врешті-решт Божа справедливість буде визнана всім світом, хоча це визнання стане надто запізнілим, аби врятувати заколотників. Співчуття та схвалення Всесвіту — на боці Бога, величний План Котрого, крок за кроком, просувається вперед до свого повного завершення — остаточного викорінення бунту. Тоді виявиться, що всі, хто відмовився від божественних постанов, приєднаються до сатани в боротьбі проти Христа. Коли ж князь світу цього буде засуджений і всі його прибічники розділять його долю, тоді всі небожителі, свідки вироку, проголосять: “Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!” (Об'явлення 15:3).
Розділ 6. Сиф та Єнох
За основу цього розділу взято книгу Буття 4:25—6:2
Адамові був даний ще один син, який мав стати спадкоємцем божественної обітниці й духовного первородства. Його назвали Сифом, що значить “призначений”, або “відшкодування”, бо його мати говорила: “Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн”. Сиф був поставніший на вигляд, ніж Каїн чи Авель, і схожий на Адама більше за всіх його синів. Це був достойний муж, що йшов по стопах Авеля. Проте добрих рис він успадкував не більше за Каїна. Щодо створення Адама записано: “На подобу Божу Він створив його”. Але після гріхопадіння людина народжувала дітей “за подобою своєю та за образом своїм”. Якщо Адам створений безгрішним, на подобу Божу, то Сиф, як і Каїн, успадкували грішну природу своїх батьків. Він також довідався про Відкупителя і був навчений праведності. Божественною благодаттю Сиф служив Богові й шанував Його; він працював, як це робив би Авель, якби був живий, щоб навернути грішників до їхнього Творця та навчити їх поважати й слухатися Його.