“Страх Господній — початок премудрості, а пізнання Святого — це розум” (Приповісті 9:10). Формування характеру є великою справою усього життя, а пізнання Бога — основою всякого правдивого виховання. Завдання кожного вчителя полягає в тому, щоб передати це пізнання, формуючи у відповідності до нього характер. Божий Закон є відображенням сутності Бога. Ось чому псалмист говорить: “Всі Твої Заповіді — справедливість”, і “від наказів Твоїх я мудріший став” (Псалми 118:172, 104). Бог відкрив нам Себе у Своєму Слові та в ділах творіння. Ми приходимо до пізнання Бога через натхненну Богом Книгу, а також “книгу” природи.
За законом, який керує функціонуванням людського розуму, він поступово призвичаюється до тих тем, на яких найчастіше зосереджується. Якщо розум зайнятий лише простими, звичайними речами, він поступово обмежуватиметься і слабшатиме. Якщо людина ніколи не береться за розв'язання складних проблем, то через деякий час процес його розвитку майже припиняється. Щодо цього Біблія як учбовий посібник не знає собі рівних. У Божому Слові розум знаходить для себе теми для найвищих роздумів, найбільш високих спрямувань. Біблія є найбільш повчальною Книгою серед усіх, які відомі людям. Вона бере свій початок від початкового Джерела вічної істини; божественна рука оберігає її чистоту впродовж усіх віків. Біблія висвітлює далеке минуле, куди даремно намагається проникнути допитливий людський розум. У Божому Слові бачимо божественну силу, яка заклала основи Землі та розпростерла небеса. Тільки з неї ми можемо дізнатися про історію нашого роду, неспотворену людськими упередженнями та гордістю. На її сторінках містяться записи про боротьбу, поразки та перемоги найвидатніших мужів, яких будь-коли знав світ. В ній розкривається призначення людини та її доля у вічності. Завіса, що відділяє видимий світ від невидимого, піднята, і ми спостерігаємо за боротьбою поміж антагоністичними силами добра і зла, починаючи з тієї хвилини, коли з'явився гріх, і до остаточної перемоги праведності та істини; усе це ніщо інше, як об'явлення Божого характеру. Під час благоговійних роздумів над істинами, викладеними у Його Слові, розум людини, яка досліджує його; спілкується з Безмежним Розумом. Таке заняття не тільки очистить та ушляхетнить характер, а й неодмінно примножить і зміцнить розумові сили.
Вивчення Біблії суттєво позначиться на добробуті людини в усіх сферах її життя. Вона розкриває принципи, котрі є наріжним каменем процвітання нації; принципи, на яких засновується добробут суспільства і які зберігають єдність сім'ї; принципи, без яких жодна людина не може досягти успіху, щастя й пошани у цьому житті та безсмертя — в майбутньому. Не існує такої ситуації в житті чи такої стадії в людському досвіді, на які в Біблії не знайшлося б суттєвої відповіді. Дослідження Божого Слова і послух Богові сприяють розвиткові більш сильного та активного інтелекту, аніж найретельніше вивчення усіх напрямків людської філософії. Якби таке сталося, то це дало б світові людей із сильними та цілісними характерами, гострим сприйняттям і здоровими судженнями — людей, котрі були б славою для Бога та благословенням для світу.
Ми повинні отримувати знання про Творця і від вивчення природознавчих наук. Усяка правдива наука є нічим іншим, як тлумаченням Божого Слова в матеріальному світі. Наукові дослідження і відкриття — це лише нові і нові докази Божої мудрості та сили. Правильне розуміння як “книги” природи, так і писаного Божого Слова, знайомить нас із Богом, навчає Його мудрим і корисним законам.
Навчайте дітей бачити Бога у кожному ділі творіння. Вчителям потрібно наслідувати приклад Великого Учителя, Котрий використовував відомі усім явища природи як ілюстрації, які робили Його вчення простішим і закарбовували його у свідомості слухачів. Пташиний спів у зелених гаях, польові квіти, величні дерева, родючі землі, нові паростки збіжжя, що прокльовуються на полі, висохла земля, захід сонця, що золотить своїм промінням небеса, — усе це засоби навчання. Спаситель пов'язував видимі діла Творця зі словами життя так, що Його слухачі, дивлячись на ці предмети, пригадували уроки істини, які Він пов'язував із ними.
Печать Божества, відбита на сторінках об'явлення, можна побачити на високих горах, в родючих долинах, безмежному й глибокому океані. Природа свідчить людині про любов Творця, Котрий пов'язав Себе з нами незліченними ознаками на небі й на землі. Цей світ сповнений не лише смутком і нещастям. “Бог є любов”, — написано на кожній бруньці, що розкривається, на пелюстках квітів, на кожній билинці. Хоча через прокляття гріха ми бачимо на землі немало колючок і будяків, однак і будяки вкриваються квітами, а колючки ховаються під трояндами. Усе в природі свідчить про ніжну, батьківську турботу нашого Бога та Його бажання зробити Своїх дітей щасливими. Його заборони та приписи є не лише виявом Божої слави; усе, що Він робить, призначене для блага Його дітей. Бог не вимагає, щоб люди відмовлялися від того, що приносить їм користь.
Домінуюча в деяких верствах суспільства думка про те, що релігія не приносить здоров'я і щастя вже у цьому житті, є однією з найзгубніших помилок. Писання говорить: “Страх Господній веде до життя, і хто його має, буде задоволений” (Приповісті 19:23). “Хто б ти не була людина, що бажає життя і любить довголіття, щоб бачити добро? Свій язик бережи від лихого, а уста свої — від слів лукавих. Ухиляйся від злого і добре чини; миру шукай і його тримайся” (Псалми 33:13—15). Слова мудрості — “життя для тих, хто їх знайшов, і здоров'я для усього тіла його” (Приповісті 4:22).
Правдива релігія приводить людину до гармонії з Божими законами у фізичному, розумовому і моральному відношеннях. Вона навчає самовладанню, спокою, стриманості. Релігія облагороджує душу, прищеплює витончений смак і освячує розум. Вона робить душу причетною до небесної чистоти. Віра в Божу любов та керівництво Його Провидіння полегшує тягар тривог і турбот. Вона наповнює серце радістю та вдоволенням як у години щастя, так і недолі. Релігійність, безумовно, сприяє поліпшенню здоров'я, продовженню життя, допомагаючи людям якнайповніше насолоджуватися Божими благословеннями. Вона відкриває для душі невичерпне джерело щастя. О, якби ті, котрі ще не обрали Христа, могли зрозуміти, що Він бажає їм дати щось значно краще, ніж те, чого вони собі бажають!.. Людина завдає своїй душі непоправної шкоди і чинить несправедливо щодо себе, коли думає і діє усупереч волі Божій. Ніхто не знайде справжньої радості на шляху, забороненому Тим, Який знає, що краще для нас, і піклується про благо Свого творіння. Шлях беззаконня провадить до нещастя й загибелі, а шляхи мудрості — “то дороги приємні, і всі стежки її — мирні” (Приповісті 3:17).
Вивчення методів фізичного й релігійного виховання, запроваджених у єврейських школах, може виявитися корисним. Значення такого виховання ще не отримало належної оцінки. Поміж розумом і тілом існує тісний зв'язок, і для того, щоб досягти високого рівня морального та інтелектуального розвитку, необхідно дотримуватися законів, які керують нашим фізичним єством. Щоб сформувати сильний врівноважений характер, необхідно розвивати і застосовувати на практиці як розумові, так і фізичні сили. Чи може бути для молоді важливіше заняття, ніж вивчення власного чудового організму, довіреного нам Богом, а також законів, які дають змогу зберегти його здоровим? Сьогодні, як і за днів стародавнього Ізраїлю, кожний юнак і дівчина повинні навчитися виконанню обов'язків щоденного життя. Кожен повинен оволодіти якимсь ремеслом, щоб у разі потреби заробляти собі ним на життя. Це слід розглядати не лише як вельми важливий запобіжний засіб від злиднів, а й фактор, що впливає на фізичний, розумовий і моральний розвиток людини. Навіть якщо хтось впевнений у тому, що в нього ніколи не буде потреби заробляти собі на життя фізичною працею, все одно він повинен навчитися працювати. Без фізичних вправ ніхто не матиме здорового організму й міцного здоров'я, а уміння правильно організувати працю не менш важливе для придбання глибокого й енергійного розуму та благородного характеру.
Кожний, хто навчається, повинен присвятити частину дня для активної праці. Таким чином будуть сформовані трудові навички, з'явиться почуття впевненості у власних силах; водночас молодь буде захищена від багатьох лихих та аморальних звичок, які у багатьох випадках є наслідком неробства. Усе це перебуває у тісному зв'язку з основною метою виховання, бо завдяки праці, старанності й чистоті ми перебуваємо у гармонії з Творцем.