Євреям було суворо заборонено вступати у будь-яке спілкування з уявними духами померлих. Бог рішуче замкнув ці двері, стверджуючи: “Померлі нічого не знають… і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем діється” (Екклезіяста 9:5—6). “Вийде дух його — і він до своєї землі повертається, — того дня усі його задуми гинуть!” (Псалми 145:4). Господь оголосив Ізраїлю: “А душа, яка звертається до померлих духів та до чарівників, щоб слідом за ними блудити, — то Я повернуся проти такої людини й викоріню його з-поміж народу його” (Левіт 20:6).
Духи-віщуни були не душами померлих, а злими ангелами — посланцями сатани. Біблія зазначає, що стародавнє ідолопоклонство, яке, як ми вже знаємо, передбачало поклоніння померлим і нібито спілкування з ними, насправді є поклонінням нечистим духам. Апостол Павло, застерігаючи братів від будь-якої форми ідолопоклонства, притаманної оточуючим їх язичникам, писав: “Те, що язичники приносять у жертву, вони приносять бісам, а не Богові, я ж не хочу, що б ви мали спілкування з бісами” (1 Коринтянам 10:20). Псалмоспівець говорить, що ізраїльтяни “приносили в жертву своїх синів і дочок демонам”; а в наступному вірші пояснює, що вони жертвували їх “ідолам ханаанським” (Псалми 105:37—38). Вважаючи, що поклоняються померлим, такі люди насправді поклонялися нечистим духам.
Сучасний спіритизм, заснований на тих самих принципах, є відродженням у новій формі стародавнього чаклунства та поклоніння нечистим духам, яке Бог засудив і заборонив. Святе Письмо передвіщає, що “в останні часи відступлять декотрі від віри, слухаючи духів підступних і наук демонів” (1 Тимофію 4:1). Павло у другому Посланні до солунян вказує на спіритизм — особливий прояв дії сатани — як на подію, що відбудеться безпосередньо перед Другим пришестям Христа. Говорячи про Другий прихід Христа, він зазначає, що робота сатани супроводжуватиметься “усякою силою й ознаками та неправдивими чудесами” (2 Солунянам 2:9).
Змальовуючи небезпеки, на які наражатиметься Божа Церква в останні дні, апостол Петро писав, що, як і у давнину були неправдиві пророки, котрі вводили Ізраїль у гріх, так з'являться і неправдиві вчителі, котрі “впровадять згубні єресі і відречуться Господа, що викупив їх … і багато хто підуть їх злими шляхами” (2 Петра 2:2—2). Тут апостол вказує на одну з характерних рис вчителів-спіритуалістів. Вони не визнають Христа за Сина Божого. Про таких вчителів Йоан, улюблений учень Христа, говорить: “Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина! Кожен, хто відрікається Сина, не має й Отця!” (1 Івана 2:22—23). Спіритизм, заперечуючи Христа, заперечує водночас Отця і Сина, а Біблія називає це дійством антихриста.
Передрікаючи долю Саула через ворожку Ен-Дора, сатана готував пастку для ізраїльського народу. Він сподівався, що євреї, пройнявшись довір'ям до чарівниці, приходитимуть до неї за порадами. Таким чином, вони залишать Бога — свого Порадника, і віддадуться у владу сатани.
Спіритизм приваблює до себе велику кількість прихильників, стверджуючи, що має можливість заглянути у майбутнє і показати людям те, що Бог приховав від них. Бог у своєму Слові накреслив великі події майбутнього — усе істотне, що нам необхідно знати. Він дав нам надійний дороговказ серед небезпек, але мета сатани — підірвати довір'я людей до Бога, викликаючи в них невдоволення життям, бажання пізнати те, що Бог у Своїй мудрості приховав від них, і в той же час ставитися з презирством до того, що Він відкрив у Своєму Святому Слові.
Чимало людей втрачають спокій, не знаючи, чим закінчиться та чи інша справа. Люди не переносять невизначеності; виявляють нетерпіння, відмовляючись чекати, щоб побачити Боже спасіння. Лихі передчуття мало не зводять їх з розуму. Вони дають волю бентежним думкам і в своєму горі кидаються то в один, то в інший бік, намагаючись дізнатися про те, що приховане від них. Якби такі люди надіялися на Бога, пильнували й молились, то знайшли б божественну потіху. Їхній дух заспокоївся б у спілкуванні з Богом. Стомлені та обтяжені душі знайшли би для себе спокій, якби прийшли до Ісуса. Однак, нехтуючи засобами, призначеними Богом для їхньої потіхи, і звертаючись до інших джерел, аби дізнатися про те, що Бог приховав, вони повторюють помилку Саула і пізнають лише зло.
Бог незадоволений такими діями і заявляє про це цілком виразно. Нетерпляче бажання зірвати завісу, що закриває від нас майбутнє, свідчить про відсутність віри в Бога, залишає душу беззахисною перед навіюваннями сатани. Сатана спонукує людей звертатися до ворожбитів і, відкриваючи події минулого, навіює їм думку, буцімто він має силу передрікати майбутнє. Маючи багатовіковий досвід, сатана знає наслідки, до яких призводять ті чи інші дії, і часто з великою точністю передрікає людині її майбутнє. Таким чином він обманює бідні, заблудлі душі, котрі потрапляють під його владу і попадають у полон його волі.
Бог застерігає нас через пророка: А коли вам скажуть: “Запитайте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають”, то відповідайте: “Чи ж народ не повинен звертатися до свого Бога? Хіба ж про живих питатися у мертвих? Звертайтесь до Закону й свідоцтва! Якщо вони не так кажуть, як це слово, то немає для них світанку!” (Ісаї 8:19—20).
Чи повинні ті, в серцях яких перебуває Святий Бог, безмежний у мудрості й силі, звертатися до чарівників, знання яких є результатом тісного спілкування з ворогом нашого Господа? Сам Бог є Світлом для Свого народу; Він велить їм спрямувати свій погляд віри на славу, приховану від людських очей. Сонце праведності посилає своє яскраве проміння в їхні серця; вони отримують світло від небесного престолу і не мають жодного бажання залишити Джерело світла, звертаючись до вісників сатани.
Вістка, отримана Саулом від нечистого духа, хоча й засуджувала його гріх та передвіщала відплату за нього, все ж була призначена не для того, щоб викликати в Саулі зміну, але призвести його до відчаю й загибелі. Однак, щоб успішніше досягнути своєї мети і призвести людей до загибелі, спокусник часто вдається до іншого засобу — лестощів. Вчення бісовських ідолів у стародавні часи заохочувало до найогиднішої розпусти. Божественні постанови, які засуджували гріх і утверджували правду, були відкинуті; істиною було знехтувано; аморальність не лише дозволялась, а й заохочувалась. Спіритизм стверджує, що немає ні смерті, ні гріха, ні суду, ні відплати; що люди — це “полубоги, що ніколи не впали в гріх”, а бажання людини є найвищим законом, а тому людина відповідальна лише перед собою. Перешкоди, споруджені Богом для охорони істини, чистоти й пошани, руйнуються, і це заохочує багатьох до гріха. Хіба таке вчення не свідчить про те, що воно має те саме походження, що й поклонінням демонам?
Господь показав Ізраїлю наслідки від спілкування з нечистими духами в гидотах, які чинили хананеї, котрі були позбавлені природних почуттів, зіпсуті думками й огидні вчинками, — ідолопоклонники, розпусники, вбивці.
Люди не знають самих себе, оскільки “людське серце найлукавіше понад все і надзвичайно порочне” (Єремії 17:9). Але Бог розуміє слабкості зіпсованої людської природи. У ті далекі часи, як і нині, сатана намагався створити відповідні умови для повстання проти Бога, щоб ізраїльський народ став для Бога таким же огидним, як язичники-хананеї. Ворог людських душ завжди готовий спрямувати проти нас нестримні потоки зла, тому що бажає, аби ми загинули і були засуджені Богом.
Сатана мав намір зберегти за собою володіння Ханаанською землею, а коли цей край став місцем поселення Ізраїлю, а Божий Закон — законом країни, він зненавидів Ізраїль лютою ненавистю і задумав знищити його. Внаслідок втручання злих духів євреї почали поклонятися чужим богам; через своє беззаконня вибраний народ був врешті-решт розпорошений по усьому обітованому краю.
Сатана намагається повторити ту саму історію і в наші дні. Бог відокремлює Свій народ від гидот цього світу, щоб він дотримувався Його Закону. Через це лють “обвинувача братів наших” не знає меж. “Бо до вас зійшов диявол з великою лютістю, знаючи, що небагато лишається часу” (Об'явлення 12:10—11). Небесний Ханаан зовсім недалеко від нас, і сатана докладає усіх зусиль, аби знищити Божий народ і позбавити його божественної спадщини. Застереження: “Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу” (Марка 14:38), — сьогодні, як ніколи, дуже актуальне.