Бог послав потоки світла нашому світові як у галузі науки, так і мистецтва, але коли люди, що претендують на вченість, підходять до таких важливих питань з чисто людської точки зору, то їхні висновки неминуче будуть хибними. Робити різного роду припущення щодо не відкритого нам у Божому Слові може бути невинною справою, якщо тільки наші теорії не суперечать фактам Святого Письма. Але ті, що залишають Боже Слово і намагаються пояснити Його діла творіння за допомогою наукових припущень, блукають без карти і компаса в невідомому їм океані. Найвидатніші уми, котрі у своїх дослідженнях не керуються Божим Словом, розчаруються у своїх спробах встановити зв'язок між наукою і Божим Відкриттям. Оскільки Творець та Його діла є вищими від їхнього розуміння і не можливо дати їм пояснення з допомогою законів природи, вони розцінюють біблійну історію як таку, що не заслуговує на довір'я взагалі. Хто сумнівається у правдивості Старого і Нового Завітів, той зробить ще один крок і почне сумніватися в існуванні Бога; таким чином, утративши свій якір, подібні люди будуть залишені на поталу хвилям, доки не розіб'ються об скелі невір'я.
Такі люди обов'язково втратять простоту віри. Дуже важливо твердо вірити в божественний авторитет святого Слова Божого. Біблія не може перевірятися науковими уявленнями людей. Людське знання — ненадійний дороговказ. Скептики, які читають Біблію лише задля критики, можуть через недостатнє розуміння як науки, так і Слова Божого стверджувати, нібито вони виявили існуючі поміж ними суперечності; однак при правильному підході стає очевидним: між наукою і Словом Божим існує ідеальна гармонія. Мойсей писав під керівництвом Духа Божого, і правдива теорія геології ніколи не підтвердить правдивості відкриттів, які суперечать його описам. Будь-яка істина чи то в природі, чи у Слові Божому не суперечить сама собі в усіх своїх проявленнях.
У Слові Божому міститься чимало питань, на які ніколи не зможуть відповісти навіть найвидатніші вчені. Наша увага привертається до них лише для того, щоб ми могли усвідомити, як багато існує навіть у звичайному буденному житті такого, чого обмежений людський розум, який вихваляється своєю мудрістю, не зможе ніколи повністю збагнути.
Однак мужі науки думають, що вони здатні збагнути й мудрість Божу, — усе те, що Він створив або може створити. Ідея про те, що Бог є обмежений Своїми власними законами, набула широкої популярності. Люди заперечують або ігнорують Його існування, думаючи, що можуть пояснити все, — навіть дію Його Духа на людське серце; такі люди не мають ані благоговіння перед Його Ім'ям, ані страху перед Його силою. Вони не вірять у надприродне, не розуміють Божих Законів та Його безмежної сили, яка діє в цих законах заради виконання Його волі. Під поняттям “закони природи” Переважно розуміють ті з них, які люди були здатні відкрити і які керують фізичним світом. Та які ж обмежені людські знання і яке неосяжне поле, де Творець може діяти за Своїми власними Законами, незбагненними для обмеженого людського розуму!
Багато хто навчає, що матерія володіє життєвою енергією, має певні властивості, а тому може діяти завдяки притаманній їй енергії; що явища природи перебувають у повній гармонії із незмінними законами, над якими не має влади навіть Сам Бог. Це — фальшива наука, яка не має підтримки в Слові Божому. Природа перебуває на службі у свого Творця. Бог, дійсно, не скасовує Своїх законів і не діє всупереч їм, але завжди використовує їх як Своє знаряддя. Природа свідчить про наявність розуму, активної енергії, які виявляються в її законах і через них. У природі постійно діють Бог Отець і Бог Син. Христос говорить: “Отець Мій донині творить, і Я творю” (Івана 5:17).
Ось про що співали левіти в гімні, записаному Неємією: “Ти, Господи, єдиний! Ти сотворив небо, небеса небес, і все їхнє впорядження; землю й усе, що на ній… і Ти живиш усе” (Неемії 9:6). Щодо нашого світу, то Божа робота творіння є завершеною. Бо “діла Його були завершені від закладин світу” (Євреям 4:3). Але Божа енергія все ще в дії, щоб підтримувати Своє творіння. Биттям своїх сердець і диханням усе живе завдячує не якомусь механізмові, який одного разу був приведений у дію і продовжує функціонувати внаслідок притаманної йому енергії. Ні, кожний ковток повітря, кожний удар серця є доказом всеохоплюючої турботи Того, Котрим “ми живемо, рухаємось, й існуємо” (Дії 17:28). Земля з року в рік родить щедрий урожай та здійснює оберти навколо Сонця не тому, що володіє якоюсь успадкованою енергією. Рука Божа спрямовує планети і підтримує порядок і гармонію їхнього руху на небесах. Точним рухом планет у Всесвіті керує Божа рука. “Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його” (Ісаї 40:25). Це завдяки Його силі зеленіють рослини, з'являється листя, розквітають квіти… “Він зрощує траву на горах” (Псалми 146:8), завдяки Йому долини стають родючими. “Вся звірина лісова… чекає від Бога своєї поживи”, і кожна жива істота — від найменшої комахи до людини — щоденно залежать від Його Провидіння та турботи. Про це чудово сказав псалмист: “Всі вони чекають Тебе. … Даєш їм — вони збирають, руку Свою розкриваєш — добром насичуються” (Псалми 103:27—28). Боже Слово має владу над стихіями: “Він укриває хмарами небо і посилає на землю дощ… Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, як порох” (Псалми 146:8, Псалми 147:5), “Коли голос Його забринить, — у небесах шумлять води, і підіймає Він хмари із країв землі. Він з блискавками дощ проливає і вітер виводить із сховищ Своїх…” (Єремії 10:13).
Бог основа всього. Кожна правдива наука співзвучна Його творінню; будь-яка істинна освіта провадить до послуху Законам Його правління. Наука відкриває перед нами нові чудеса; вона підіймається вгору і досліджує нові глибини, однак не знаходить нічого, що суперечило б божественному відкриттю. Лише неуцтво може посилатися на наукові докази, підтримуючи хибне уявлення про Бога, але книга природи і Слово Боже пояснюють одне одного. Усе це навчає нас поклонятися Творцеві, і наша віра в Його Слово не буде сліпою.
Жодний смертний розум не здатний збагнути буття, могутності, мудрості та чину рук Безмежного. Богонатхненний автор говорить: “Чи Божу істоту ти можеш збагнути, чи знаєш аж до кінця Всемогутнього? Вона вища від неба, — що зможеш вдіяти? Вона глибша від шеолу, — як пізнаєш її? Її міра — довша за землю, і ширша від моря!” (Йова 11:7—9). Найгеніальніші земні уми не можуть збагнути Бога. Люди можуть постійно досліджувати, постійно навчатися, і все ще залишатимуться безмежні простори для пізнання.
Діла творіння свідчать про Божі могутність і велич. “Небеса розповідають про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід” (Псалми 18:2). Хто приймає Боже Слово за свого порадника, для того наука стане допоміжним засобом до розуміння Бога. “Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество через розглядання творіння видимі” (Римлянам 1:20).
Розділ 10. Вавилонська вежа
За основу цього розділу взято книгу Буття, розділи 9:25—27; 11:1—9
Для того, щоб знову заселити безлюдну Землю, не щодавно омиту водами потопу від моральної скверни, Бог зберіг єдину сім'ю — Ноя, котрому Він сказав: “Бо Я побачив тебе праведним переді Мною у роді цім” (Буття 7:1). Проте між трьома синами Ноя дуже швидко стала помітною велика розбіжність, яка була властива ще допотопному світові. Симові, Хамові та Яфетові, котрі мали стати засновниками людського роду, були притаманні риси характеру, які пізніше виявилися у їхніх нащадках.
Ной під впливом божественного натхнення передрік майбутнє трьох великих народів, що походитимуть від цих родоначальників людства. Вказуючи на нащадків Хама, Ной, посилаючись на сина, а не на батька, проголосив: “Проклятий нехай буде Ханаан, — він буде рабом рабів у своїх братів”. Зухвалий злочин Хама свідчив про те, що в його душі вже давно зникла синівська пошана до батька; його поведінка відкривала зіпсутий нечестивий характер. Лихі риси назавжди збереглися в Ханаана та його нащадках, котрі своїми постійними гріхами стягнули на себе Божі суди.