Авраам “заповість домові своєму”… Не мало бути ані гріховної недбалості у приборканні лихих якостей характеру його дітей, ані слабовольної нерозумної поблажливості; не могло було й мови про те, щоб жертвувати принципами обов'язку, поступаючись при цьому сліпій любові. Авраам повинен був не тільки правильно навчати дітей, а й утверджувати авторитет справедливих, праведних законів.
Як мало в наш час таких, котрі б наслідували приклад Авраама! Надто багато батьків сповнені сліпих, егоїстичних почуттів, які вони помилково називають любов'ю; внаслідок цього діти залишаються в полоні неприборканих пристрастей і незрілого судження, діючи за власною волею. Це є найбільшою жорстокістю по відношенню до молоді і великим злом для світу. Батьківська поблажливість вносить в сім'ю і суспільство безладдя. Вона зміцнює у дітях бажання задовольняти свої примхи, замість того щоб підкоритися божественним вимогам. Таким чином, діти виростають, не маючи жодного бажання виконувати Божу волю, передаючи свій безбожний, непокірний дух власним дітям та онукам.
Подібно до Авраама батьки повинні навчити своїх дітей тому, що знають самі. Вони мають знати, що послух батькам — це перший крок на шляху до послуху Богові
Нешанобливе ставлення до Божого Закону навіть деяких релігійних керівників породжує чимало зла. Широкого поширення набуло вчення про те, що божественні постанови вже не обов'язкові для людини; таке вчення справляє на моральність людей такий самий згубний вплив, як ідолопоклонство. Ті, що намагаються послабити вимога святого Божого Закону, завдають нищівного удару по самій основі сімейного та державного правління. Релігійні батьки, котрі не дотримуються Божих постанов, не зможуть заповісти своєму домові ходити дорогою Господа. Божий Закон не став для них особисто правилом життя. їхні діти, створюючи пізніше власні сім'ї, не відчувають жодної відповідальності, не можуть навчити своїх дітей того, чого самі не були навчені Ось чому сьогодні так багато безбожних сімей, ось чому так вкоренилася та поширилася розбещеність. Доки батьки самі від щирого серця не ходитимуть в Законі Господньому, вони не зможуть повести за собою і своїх дітей. Щодо цього необхідна докорінна реформація, її повинні зазнати і батьки, і служителі; вони потребують Божої присутності у своїх сім'ях. Якщо люди бажають стати свідками зміну власному житті, їм необхідно принести Його Слово в свої родини, зробивши Його постійним порадником. Навчайте дітей, що Боже Слово є Його голосом, якому необхідно беззастережно підкорятися. Терпляче, доброзичливо й невтомно навчайте своїх дітей, як їм жити, щоб догодити Богові. Діти, виховані в таких умовах, будуть підготовлені до зустрічі з філософією, що пропагує невір'я. Біблія стане основою їхньої віри, і її не зможуть захитати брудні потоки скептицизму.
Надто багато родин нехтують молитвою. Батьки не мають часу для вранішнього і вечірнього богослужіння. Вони не можуть приділити навіть декілька хвилин, щоб подякувати Богові за Його велике милосердя; за благословенні промені сонця та краплі дощу, завдяки яким усе пишно зростає; за охорону святих ангелів. Вони не знаходять часу попросити в молитві божественної допомоги і керівництва, постійної присутності Ісуса в їхній родині. Вони беруться за роботу, як це зробив би віл або кінь, — без єдиної думки про Бога, про Небеса. Хоч їхні душі настільки дорогоцінні, що Божий Син, не бажаючи, щоб вони безнадійно загинули, віддав Своє життя задля їхнього викуплення, вони не виявляють жодної вдячності за Його велику доброту.
Подібно до прадавніх патріархів, заявляючи, що любимо Бога, ми повинні споруджувати жертівник Господеві, де б нам не довелося розкинути свого намета. Якщо мав би прийти час, коли кожний дім стане домом молитви, то цей час — настав. Батьки й матері, якнайчастіше підносьте свої серця до Бога в покірних молитвах за себе та своїх дітей. Нехай батько як священик родини приносить на жертівник Божий поранню і вечірню жертву, а дружина й діти приєднуються до нього в молитві та славослів'ї. В такому домі перебуватиме Ісус.
Кожна християнська оселя повинна випромінювати світло святості. Тоді любов виявлятиметься на ділі. Нею повинно бути просякнуте сімейне життя; виявом любові будуть увага й доброта, лагідна і безкорислива люб'язність. Існують християнські родини, в яких цей принцип втілюється в життя; родини, в яких поклоняються Богові і панує справжня любов. З таких домівок вранішні та вечірні молитви підносяться до Бога, як запашний фіміам, а Його благословення і милості сходять на прохачів, як вранішня роса.
Добре впорядкований християнський дім є могутнім свідченням про реальність християнської релігії, аргументом, якого не можуть спростувати невіруючі. Усі зможуть побачити, що в такій сім'ї діє сила, яка справляє добрий вплив на дітей, і що з ними — Бог Авраама. Якщо б родини так званих християн створювались за правильним релігійним зразком, вони справляли б могутній вплив для добра. Вони насправді стали б “світлом світові”. Небесний Бог звертається до кожного віруючого — батька й матері — зі словами, з якими Він колись звертався до Авраама: “Бо вибрав Я його, щоб він наказав дітям своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб творити справедливість і суд, щоб Господь здійснив на Авраамові те, що обіцяв йому”.
Розділ 13. Випробування віри
За основу цього розділу взято книгу Буття, розділи 16; 17:18—20; 21:1—14; 22:1—19
Без жодного сумніву Авраам прийняв обітницю про сина, проте не дочекався, щоб Бог виконав Своє Слово у Свій час і Своїми засобами. Виконання обітниці було відкладене, щоб випробувати його віру в Божу силу; та Авраам не витримав цього випробування. Переконана в неможливості мати дитину в похилому віці, Сарра запропонувала власний план виконання божественного наміру, згідно з яким Авраам міг взяти одну з її служниць за другу дружину. Багатожонство в ті часи поширилося настільки, що вже не вважалося гріхом, однак воно було порушенням Божого Закону, що фатально позначилося на святості й спокої родинних стосунків. Шлюб Авраама з Агар мав погані наслідки не лише для його сім'ї, а й для майбутніх поколінь.
Задоволена пошаною, якій сприяло нове становище — дружини Авраама, та сподіваючись стати матір'ю великого народу, що вийде від неї, Агар стала гордою та зарозумілою, з презирством почала ставитися до своєї господині. Взаємні ревнощі порушували мир колись щасливої родини. Змушений вислуховувати скарги обох жінок, Авраам марно намагався відновити єдність. Хоч саме через настирливі прохання Сарри він одружився з Агар, нині вона докоряла йому як винуватцеві у всьому. Сарра хотіла прогнати свою суперницю, та Авраам не дозволив зробити цього, бо Агар мала стати матір'ю його дитини і, як він щиро сподівався, обіцяного сина. Оскільки ж вона була служницею Сарри, Авраам все ще залишав її в розпорядженні господині. Зарозуміла Агар не зносила суворого ставлення до неї, причиною якого була її власна зухвалість. “І Сарра гнобила її. І втекла Агар від обличчя її”.
Вона втекла до пустелі, і коли самотньо сиділа біля джерела перед нею у людській подобі з'явився Господній ангел. Звертаючись до жінки зі словами: “Агаро, Саррина служнице…”, він нагадав їй про її становище та обов'язок, а потім звелів: “Вернися до пані своєї, — і підкорися під її руку” Проте разом із докором їй були дані слова потіхи: “Прислухавсь Господь до твоєї недолі… Сильно розмножу потомство твоє, і буде воно незліченне”. І на вічну згадку про Божу милість їй було дане повеління назвати дитину Ізмаїлом, що значить: “Бог почує”.
Коли Авраамові було вже близько ста років, Бог знову повторив йому Свою обітницю, запевняючи, що майбутній спадкоємець народиться від Сарри. Але Авраам усе ще не розумів цього. Його думки одразу ж звернулися до Ізмаїла з надією на те, що саме через нього мають виконатися милостиві Божі наміри. Відчуваючи любов до сина, він вигукнув: “Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!”. І знову було повторено обітницю, причому словами, які не залишали жодного сумніву: “Саме Сарра, твоя жінка, сина народить тобі, а ти дасиш ім'я йому Ісаак. І Свого Заповіта Я з ним складу”. Однак Бог не залишив поза увагою і молитву батька. “А щодо Ізмаїла, — сказав Він, — Я почув тебе: Ось Я поблагословлю його… великим народ зроблю його”.