За словами Відкупителя світу, існують тяжчі гріхи, аніж ті, за які були знищені Содом і Гомора. Люди, котрі чують Благу вістку, що кличе грішників до покаяння, і не приймають її, завинили перед Богом більше, ніж мешканці Сіддімської долини. Але ще більшим є гріх тих, котрі кажуть, що знають Бога і дотримуються Його Заповідей, в той час як своїм характером і повсякденним життям зрікаються Христа. У світлі застереження, даного Спасителем, доля Содома є серйозною пересторогою не тільки для запеклих грішників, а й для тих, хто легковажно ставиться до світла і переваг, посланих Небесами.
Вірний Свідок звертається до Ефеської церкви з такими словами: “Маю проти тебе: ти залишив свою першу любов. Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і твори перші діла. Коли ж ні, то скоро прийду до тебе, і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся” (Об'явлення 2:4—5). З ніжністю та співчуттям, більшими, ніж ті, які притаманні серцю земного батька, що прощає свого заблудного страждаючого сина, Спаситель чекає, щоб ми прийняли Його дари любові та прощення. Він звертається до нас: “Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас” (Малахії 3:7). Але якщо грішник уперто відмовляється прислухатися до голосу, який запрошує його з таким співчуттям, ніжністю і любов'ю, то врешті-решт він буде залишений у темряві. Серце, котре так довго відкидало Божу милість, стає запеклим у гріхах і нечутливим до впливу Божої благодаті. Жахлива доля спіткає ту душу, про яку благаючий Спаситель востаннє скаже: “Він прилучивсь до ідолів… — залишмо його!” (Осії 4:17). Судного дня містам Йорданської долини буде відрадніше, аніж тим, хто пізнав любов Христову, але відвернувся від неї, обравши задоволення гріховного світу.
Якщо нехтуєте дарами, які пропонує вам Божа милість, поміркуйте про довгий список вчинків, які свідчать проти вас у небесних книгах; там фіксуються всі беззаконні діла народів, родин і кожної людини зокрема. Терпіння Боже може тривати довго. Бог кличе людей розкаятись і пропонує їм Своє прощення, а водночас ведуться записи в небесних книгах. Однак наступить момент, коли буде підведено риску; людина прийме остаточне рішення і власним вибором визначить свою долю. Тоді прийде час виконатися Божим судам.
Сьогодні стан релігійного світу викликає занепокоєння. До Божої благодаті ставляться легковажно. Безліч людей відкидають Закон Єгови, “навчаючи наукам — заповідям людським” (Матвія 15:9). У багатьох церквах переважає невір'я — не в широкому розумінні цього слова, коли відкрито заперечується Біблія; саме невір'я, зодягнене в одежі християнства, підриває віру в Біблію як відкриття від Бога. Щира побожність і живе благочестя поступилися місцем порожньому формалізмові. І, як результат цього, стали переважати відступництво й любов до чуттєвих насолод. Христос проголосив: “Як було за днів Лотових… так буде й того дня, коли Син Людський з'явиться” (Луки 17:28, 30). Щоденна хроніка подій свідчить про виконання Його слів. Світ із надзвичайною швидкістю наближається до загибелі. Незабаром зіллються Божі суди, а гріх і грішники, будуть знищені. Наш Спаситель говорить: “Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися обжерливістю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано. Бо він, немов сітка, захопить всіх, що живуть по всій землі” — всіх тих, чиї інтереси зосереджуються на цьому світі. “Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб могли ви уникнути усього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським” (Луки 21:34—36). Перед знищенням Содома Бог послав вістку до Лота: “Рятуй своє життя: не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути”. Той самий голос застереження чули й учні Христа перед зруйнуванням Єрусалима. “А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що наблизилося до нього спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори тікають” (Луки 21:20—21). Не можна було зволікати, гаючи час на те, щоб захопити з собою щось із майна; щоб спастись, необхідно було дорожити кожною хвилиною.
Це був вихід, рішуче відокремлення від нечестивих, утеча задля спасіння життя. Так було за днів Ноя, Лота, так було і з учнями Христа (християнами) перед зруйнуванням Єрусалима; так буде і в останні дні. В наш час Божий голос знову дає вістку застереження, наказуючи Своєму народові відмежуватися від переважаючого в світі беззаконня.
Розтління і відступництво, які пануватимуть у релігійному світі в останні дні, були показані пророкові Йоанові у видінні про Вавилон, “місто велике, що панує над царями земними” (Об'явлення 17:18). Перед його зруйнуванням з неба лунає заклик: “Вийди від неї, народ Мій, щоб не бути вам спільниками в гріхах її, і щоб не зазнати покарань її” (Об'явлення 18:4). Як і за днів Ноя та Лота, має відбутися помітне відокремлення від гріха та грішників. Між Богом та світом не може бути жодного компромісу, не може бути повороту назад для придбання земних скарбів. “Не можете служити Богові й мамоні” (Матвія 6:24).
Як і мешканці Сіддімської долини, люди мріють про мир і добробут. “Рятуй свою душу!” — чується застереження Божих ангелів, але звучать й інші голоси: “Не хвилюйся, бо немає жодної причини для тривоги”. Маси людей проголошують: “мир та безпека”, в той час як небеса звіщають скору загибель, яка має спіткати беззаконників. У ніч, що передувала їхній загибелі, мешканці міст рівнини віддавалися розвагам і задоволенням, висміюючи застереження і попередження Божого Посланця; однак нечестивці загинули у полум'ї, тієї ж ночі двері милості назавжди зачинилися для безтурботних мешканців Содома. Не вічно з Бога будуть глузувати і нехтувати Ним. “Оце день Господній приходить, невблаганний; обурення й полум'я гніву, щоб землю зробити пустелею, а грішних знищити з неї” (Ісаї 13:9). Чимало мешканців Землі відкинуть Божу милість, і їх спіткає несподівана, остаточна загибель. Але той, хто прийме застереження, перебуватиме “під покровом Всевишнього і спочиватиме в тіні Всемогутнього”. Його істина — щит та огорожа для них. їм дано обітницю: “Довготою днів насичу його, і він побачить спасіння Моє” (Псалми 90:1, 4, 16).
Лот недовго жив у Цоарі. Як і в Содомі, там панувало беззаконня, і він не наважився залишатися в місті, побоюючись за його знищення. І дійсно, незабаром Цоар був знищений за Божим присудом. Лот пішов у гори і жив там у печері, позбавлений усього, задля чого піддав свою сім'ю спокусам нечестивого міста. Однак прокляття Содома знайшло його й там. Гріховна поведінка його дочок була наслідком спілкування з лихим товариством нечестивого міста. Його аморальність настільки позначилася на їхньому характері, що вони вже не могли відрізняти добро від зла. В результаті єдиними нащадками Лота стали моавітяни та амонітяни — нечестиві язичницькі племена, бунтівники проти Бога та запеклі вороги Його народу.
Як разюче відрізнялося життя Лота від життя Авраама! Колись вони були друзями, здійснювали служіння на одному жертівнику, мешкали поруч у наметах, але яка відстань пролягла тепер поміж ними! Лот обрав Содом з його задоволеннями і перевагами. Залишивши Авраамового жертівника із його щоденним жертвоприношенням живому Богові, він дозволив своїм дітям перебувати серед розбещених ідолопоклонників. Проте у своєму серці він ще мав страх Божий, і у Писанні про нього сказано, що був праведним; у глибині своєї праведної душі він страждав щодня, чуючи розмови та зауважуючи насильство і злочини, яким був безсильний запобігти. Врешті-решт він був урятований, як “головешка, вихоплена з вогню” (Захарії 3:2); але, втративши майно, дружину, дітей, він мешкав у печерах, як дикий звір, вкривши ганьбою свою сивину; світові він залишив не покоління праведних людей, а два язичницьких народи, котрі ворогували з Богом і Його народом, доки чаша їхніх беззаконь не наповнилась і вони не були приречені на загибель. Які жахливі наслідки лише одного нерозважливого кроку!