Якби вони зберегли вірність божественному Законові, їхня здатність пізнавати, радіти й любити постійно вдосконалювалася б. Вони збагачувалися б новими скарбами знань, знаходили б нові джерела радості й отримували все більші розуміння незмірної вічної Божої любові.
Розділ 3. Спокушення і падіння
За основу цього розділу взято книгу Буття 3
Втративши змогу підбурювати до заколоту на небесах, сатана у своїй ворожнечі проти Бога знайшов нову сферу діяльності — замислив погубити людський рід. Щасливе, сповнене миру життя святої пари в Едемі нагадувало йому про блаженство, втрачене ним навіки. Охоплений заздрістю, він твердо вирішив спонукати Адама і Єву до непослуху, що мало призвести до гріха й покарання за нього. Сатана домагатиметься того, щоб їхня любов перетворилася на недовір'я, а похвальні пісні — на докори Творцеві. Таким чином він не тільки призведе цих невинних істот до того зубожіння, в якому перебував сам, а й знеславить Бога і викличе на небесах глибокий смуток.
Наші прабатьки були попереджені про небезпеку, що загрожувала їм. Небесні вісники розповіли їм історію падіння сатани та про його задуми знищити їх; у всій повноті вони розкрили перед ними суть божественного правління, яке князь зла намагався зруйнувати. Саме непослух справедливим Божим вимогам призвів сатану та його воїнство до падіння. Тому було дуже важливо, щоб Адам і Єва шанували божественний Закон — єдину запоруку порядку і справедливості.
Закон Божий так само святий, як і Сам Бог. Він є відкриттям Його волі, відображенням Його характеру, виявом божественної любові та мудрості. Гармонія усього творіння залежить від цілковитого підкорення всього сущого — як живих істот, так і неживої природи — Законові Творця. Бог запровадив закони, які керують Не тільки живими істотами, а й усіма процесами, що відбуваються у природі. Усе підпорядковане незмінним законам, якими не можна нехтувати. У той час, як усе суще на Землі підкоряється законам природи, тільки людина, єдина з-поміж усього, що населяє землю, підлягає відповідальності перед моральним законом. Людину — вінець творіння — Бог наділив здатністю розуміти як Його вимоги, так і священні вимоги Його Закону, котрий втілює справедливість і милість; таким чином від людини Він очікував цілковитого послуху.
Мешканці Едему, як і ангели, були піддані випробуванню: вони могли залишатися щасливими лише за тієї умови, що будуть вірними Законові Творця. Вони могли коритися і жити або ж виявити непослух і загинути. Від Бога люди одержали багаті благословення, але у разі знехтування Його волею Той, Який не пощадив ангелів, що згрішили, не зможе пощадити й їх. Порушення Закону позбавить їх Божих дарів, принесе лихо й загибель.
Ангели попереджали Адама і Єву про небезпеку, закликали остерігатися лихих задумів сатани, котрий невтомно докладатиме зусиль, щоб занапастити їх. Доки вони будуть слухняні Богові, лукавий не зможе зашкодити їм, бо в разі потреби всі небесні ангели були б послані їм на допомогу. Якщо б вони дали рішучу відсіч уже першим його спробам, то уникнули б небезпеки, як і небесні посланці. Але достатньо буде лише раз поступитися спокусі, як їхнє єство стане настільки зіпсутим, що вони втратять будь-яку силу й бажання чинити опір сатані.
Дерево пізнання стало перевіркою їхнього послуху та любові до Бога. Господь визнав за потрібне ввести тільки одну заборону щодо користування всім, що було в саду; але якщо вони знехтують Його волею в цьому окремому випадку, то стануть винними у гріху. Сатана не мав змоги скрізь напосідати на них зі спокусами; доступ до мешканців Едему він мав тільки біля забороненого дерева. Варто буде їм зробити спробу дослідити природу цього дерева, як вони стануть беззахисними перед хитрощами спокусника. Ангели просили їх уважно прислухатися до Божого застереження та погодитися із вказівкою, яку Бог вважав за доцільне дати їм.
Аби зробити свою справу непомітно, сатана в якості посередника використав змія — личину, котра якнайкраще підходила до здійснення його мети: обману. Змій був на той час одним із наймудріших і найгарніших створінь на землі. У нього були крила; коли він здійснював політ, вони сліпуче сяяли, виблискуючи золотом. Умостившись серед гілок забороненого дерева, рясно вкритих чудовими плодами, ошуканець ласував ними, намагаючись привернути до себе увагу та викликати зацікавленість. Так, причаївшись у мирному саду, губитель чатував на свою здобич.
Ангели застерігали Єву не відлучатися від чоловіка під час щоденних занять у саду: поруч з ним небезпека наразити себе на спокусу була меншою, ніж тоді, коли жінка лишалася на самоті. Але одного разу, захопившись якоюсь приємною справою, вона, сама не зауважуючи того, віддалилася від нього. Зрозумівши, що залишилася одна, Єва відчула похмуре, загрозливе передчуття небезпеки, але відігнала від себе страх, вирішивши, що є достатньо мудрою та сильною, аби розпізнати зло і протистояти йому. Не звернувши уваги на застереження ангелів, Єва незабаром опинилася перед забороненим деревом, дивилась на нього зі змішаним почуттям цікавості та захоплення. Плоди його були чудові, і Єва дивувалася, чому Бог приховав ці плоди від них. Для спокусника надійшла слушна хвилина. Ніби читаючи її думки, він запитав: “Чи дійсно Бог наказав: не їжте з усякого дерева в раю?”. Вражена й налякана, Єва, здавалось, почула у словах змія відлуння власних думок. Але змій мелодійним голосом провадив далі свою мову, вправно вихваляючи надзвичайну вроду жінки. І не без задоволення Єва почала прислухатися до цих слів. Замість того, щоб тікати звідти, вона зволікала, зачудовано слухаючи мову змія. Якби до неї звернулася істота, подібна до ангелів, це, можливо, злякало б її, але їй і на думку не спадало, що таке чарівне створіння може бути посередником підступного ворога.
На звабливі слова спокусника Єва відповіла: “З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю”, Бог сказав: “Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти”. І сказав змій до жінки: “Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло”.
Скуштувавши від Цього дерева, запевняв змій, Адам і Єва зможуть проникнути у вищі сфери буття, осягнути ще більші знання. Адже й він скуштував заборонений плід і завдяки цьому отримав дар мови. Вкрадливо ошуканець натякав на те, що Господь приховав ці плоди від них через ревнощі, щоб вони не стали рівними Йому. Саме завдяки дивним властивостям цих плодів наділяти мудрістю та силою Бог заборонив не тільки куштувати їх, а навіть доторкатися до них. Ніби мимохідь спокусник зауважив, що божественне застереження дане тільки на словах; мета його лише налякати їх. Хіба могли вони померти? Чи ж не споживали вони плодів від дерева життя? Бог намагався лише перешкодити їм досягти вищого рівня розвитку й стати щасливішими.
Саме так діє сатана від днів Адама і до теперішнього часу, і його зусилля мають великий успіх. Він спокушує людей з недовір'ям ставитися до Божої любові та піддавати сумніву Його мудрість. Він постійно намагається викликати в них гріховну, нездорову цікавість, невгамовне бажання проникнути в таємниці божественної мудрості та сили. Для багатьох людей, котрі докладають зусиль, аби дослідити те, що Бог вважав за потрібне приховати, залишаються непоміченими відкриті Ним істини, суттєво важливі для спасіння. Сатана спокушує людей до непослуху, примушуючи їх думати, що саме це відкриває їм шлях до чудового світу знань. Однак все це — омана. Окрилені надіями на прогрес, люди, нехтуючи Божими вимогами, стають на шлях, що призводить до виродження й смерті.
Сатана запевняв святе подружжя, що, порушуючи Божий Закон, вони багато чого виграють для себе. А хіба ми не чуємо подібних міркувань сьогодні? Є багато таких, хто твердить про обмеженість людей, слухняних Божим Заповідям, запевняючи, що Його противники нібито мають ширший світогляд і користуються більшою свободою. Хіба ж це не відлуння голосу, що звучав у Едемі: “Дня того, коли будете з нього ви їсти (тобто порушите божественну вимогу), станете, немов Боги”? Сатана вихвалявся, ніби багато чого досягнув, скуштувавши заборонених плодів, проте замовчував той факт, що через переступ його було скинуто з небес. Хоч сатана і прийшов до переконання, що гріх призводить до величезної втрати, однак він приховав своє жалюгідне становище, аби й інші могли зазнати того ж. Так і за наших днів: порушник Закону намагається приховати свою справжню суть; він може претендувати на святість, але такі високі претензії роблять його ще більш небезпечним брехуном. Він стає прибічником сатани, зневажаючи Божий Закон; схиляючи й інших чинити те саме, він веде їх до вічної загибелі.