Єва була щасливою в усіх відношеннях поруч зі своїм чоловіком в Едемській домівці; але подібно до сучасних, невгамовних “Єв”, вона тішила себе надією на те, що зможе прилучитися до сфери вищої, ніж та, яку призначив для неї Бог. Намагаючись піднестися вище, вона опинилася набагато нижче. Щось подібне чекає на тих, котрі не бажають охоче виконувати свої життєві обов'язки згідно з Божим Планом. Намагаючись посісти становище, до якого Бог їх не готував, чимало жінок покидають ниву, на якій могли б стати благословенням для інших, і ця нива залишається необробленою. Прагнучи до вищої сфери у почуттях, багато жінок жертвують власною гідністю, благородством характеру та залишають невиконаною роботу, призначену для них Небесами.
Господь сказав Адамові: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: “Від нього не їж”, — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся.
За волею Божою безгрішна пара не повинна була пізнати зло. Бог щедро наділив їх добром, приховавши від них зло. Але, всупереч Його повелінню, вони скуштували плодів забороненого дерева і відтепер Мусили і далі споживати з нього: вони знатимуть, що таке зло, пізнаючи його у всі дні свого Життя. Від цього часу людський рід страждатиме від спокус сатани. Замість праці, яка досі приносила щастя, їхньою долею стануть клопоти і тяжка праця. На них очікують розчарування, горе, біль і, врешті-решт, смерть.
Уся природа, перебуваючи під прокляттям гріха, повинна була свідчити людині про суть і наслідки повстання проти Бога. Створивши людину, Бог поставив її володарем над землею і усім живим. Доки Адам залишався вірним принципам Небес, вся природа підкорялася йому. Та коли він повстав проти божественного Закону, то й нижчі за становищем істоти повстали проти його правління. Так у Своєму великому милосерді Господь бажав показати людям святість Свого Закону і на основі їхнього власного досвіду допомогти їм побачити, наскільки небезпечним є відкинення Закону, навіть найменшою мірою.
З любові до людини їй відтоді було призначене життя, сповнене тяжкої праці й турбот. Запровадження такої суворої школи було необхідним через скоєний людиною гріх, аби навчити її стримувати свій апетит і пристрасті, сформувати самовладання. Це було також частиною великого Божого Плану відродження людини, що зазнала руйнівної та деградуючої дії гріха.
Застереження, дане нашим прабатькам: “В день, коли з'їсиш від нього, ти напевно помреш” (Буття 2:17), не означало, що вони мали померти того ж дня, коли скуштували заборонений плід. Але того ж дня буде винесено вирок, який не підлягатиме зміні. Безсмертя тепер обіцяне їм лише за умови послуху; через свій переступ вони втратили право на вічне життя. Того ж дня вони будуть приречені на смерть.
Щоб вічно жити, людина повинна була постійно споживати плоди з дерева життя. Позбавлена такої можливості, вона поступово втрачатиме життєву енергію та силу, що врешті-решт призведе до смерті, Намір сатани полягав у тому, щоб Адам і Єва своїм непослухом викликали незадоволення Боже; сатана сподівався, що вони, навіть не отримавши прощення, будуть і надалі споживати плоди від дерева життя, і таким чином страждання і гріх існуватимуть вічно. Однак відразу після падіння людини святим ангелам було доручено охороняти дерево життя. Ці ангели перебували в оточенні сяючих променів світла, що нагадували своїм виглядом блискучий меч. Ніхто з родини Адама не міг пройти повз охорону, щоб спожити життєдайні плоди: через це ні один грішник не є безсмертним.
Лавина горя, викликана гріхопадінням наших прабатьків, на думку багатьох, є надто жахливим наслідком такого “незначного” переступу, тому вони піддають сумніву мудрість і справедливість Бога в Його ставленні до людини. Однак якби вони глибше замислилися над цим питанням, то зрозуміли б власну помилку. Бог створив людину за Своєю подобою, тобто безгрішною. Землю мали заселити істоти, які стояли тільки трохи нижче за ангелів, але їхню вірність необхідно було випробувати, оскільки Бог не міг дозволити, щоб світ був заселений тими, котрі нехтують Його Законом. І все ж у Своїй великій милості Бог не призначив Адамові надто суворого випробування. Саме через те, що заборона була такою легкою, зробило гріх надзвичайно великим. Якщо Адам не міг витримати найменшого випробування, то, зрозуміло, він не зміг би витримати й більш серйозного, відповідального.
Якби Адамові було призначене якесь велике випробування, то люди, серця котрих схиляються до зла, виправдовували б себе, кажучи: “Це — дрібниця, Бог не зважає на такі незначні речі”. Таким чином, люди постійно чинили б гріх у тому, що видається їм незначним, не стягаючи на себе людського осуду. Але Господь ясно показав: гріх тією чи іншою мірою є однаково огидним для Нього.
Не послухатися Бога, скуштувавши плід забороненого дерева, та спокусити свого чоловіка і цим вчинити переступ — усе це здавалося Єві дрібницею. Однак їхній гріх відчинив двері перед лавиною горя, що затопила світ. Хто у хвилину спокуси може передбачити жахливі наслідки, до яких призводить один неправильний крок?
Чимало з тих, котрі навчають, ніби Божий Закон є необов'язковим для людини, твердять, що неможливо виконати усі його вимоги. Але якби це було так, то чому ж Адам поніс покарання за переступ? Через гріх наших прабатьків світ сповнився провиною та сумом, і якби не доброта й милість Божа, людство й надалі перебувало б у небезпеці та відчаї. Нехай ніхто не ошукує себе: “Плата за гріх — смерть” (Римлянам 6:23). І тепер також не можна безкарно порушити Божий Закон, як і тоді, коли був винесений вирок батькові людського роду.
Після гріхопадіння Адам і Єва не могли більше жити в Едемі. Вони палко просили дозволити їм залишитися в домі своєї невинності й радості, Вони визнавали те, що втратили будь-яке право на цю щасливу оселю, але пообіцяли в майбутньому виявляти повний послух Богові. Однак їм було сказано, що їхня природа стала зіпсутою внаслідок гріха; їхня сила чинити опір злу зменшилась, а це дало змогу сатані легше знаходити до них доступ. Якщо, будучи невинними, вони поступилися спокусі, то тепер, свідомо переступивши Закон, матимуть ще менше сили вберегтися від гріха.
Покірно, з невимовним сумом, Адам і Єва попрощалися зі своєю чудовою батьківщиною, аби жити на землі, на якій тепер лежало прокляття гріха. Раніше лагідний, стійкий клімат став тепер схильним до різких змін, і милостивий Господь забезпечив їх одягом зі шкіри, аби захистити тіло від надмірної спеки й холоду.
Коли Адам і його дружина зауважили у зів'ялій квітці та опалому листі перші ознаки смерті, вони сумували з цього приводу більше, ніж люди сьогодні тужать за своїми померлими. Смерть ніжних, тендітних квітів і справді викликала сум, але коли прекрасні дерева почали скидати зі себе листя, це повною мірою відкрило їм сувору істину про те, що смерть — це доля кожної живої істоти.
Едемський сад ще довго залишався на землі після того, як людина змушена була покинути його приємні стежки. Грішному людському родові було дозволено здалеку споглядати домівку своєї невинності: вхід до якої заступала ангельська сторожа. Біля райських воріт, що охоронялися херувимами, відкривалася Божа слава. Адам і його сини приходили туди на поклоніння Богові. Тут вони поновлювали свої обітниці послуху тому Законові, порушення якого призвело до втрати Едему. Коли потік беззаконня заполонив світ і нечестя людей стало причиною знищення їх водами потопу, божественна рука, що насадила Едем, забрала його з землі. Але при остаточному відновленні, коли з'являться “нове небо і нова земля” (Об'явлення 21:1), він буде повернений у ще більшій красі, ніж на початку. Тоді усі, хто дотримувався Заповідей Божих, тішитимуться силою безсмертя біля дерева життя; упродовж нескінченних віків мешканці безгрішних світів бачитимуть у цьому прекрасному саду зразок ідеального Божого творіння, незайманого прокляттям гріха, — зразок того, чим могла б стати вся Земля, якби людина здійснила славний План Творця.