Розділ 4. План викуплення
Гріхопадіння людини сповнило небеса смутком. Створений Богом світ опинився під прокляттям гріха, і населяли його істоти, приречені на страждання і смерть. Здавалось, немає жодного рятунку для порушників Закону. Ангели вже не співали пісень хвали. У небесних оселях панувала глибока скорбота з приводу руйнації, до якої призвів гріх.
Син Божий, прославлений Повелитель небес, з уболіванням дивився на грішне людство. Зойки загубленого світу піднімалися до небес, наповнювали Його серце безмежним жалем. Проте божественна Любов склала План викуплення людини. Порушений Божий Закон вимагав смерті грішника. У Всесвіті була лише Одна Особа, Яка задля людини могла задовольнити вимоги Закону. Божественний Закон святий, як і Сам Бог, а тому тільки рівний Богові міг здійснити спокуту за його порушення. Ніхто, крім Христа, не міг звільнити грішну людину від прокляття Закону і знову привести її до згоди з Небесами. Христос вирішив взяти на Себе вину і ганьбу за гріх, настільки образливий для Святого Бога, що навіть розділив Отця і Його Сина. Аби врятувати гинучий рід, Христос мусив зазнати всієї глибини страждання й горя.
У той час, як Він молив Отця, заступаючись перед Ним за грішника, небесні воїнства з величезною зацікавленістю, яку важко передати словами, чекали на остаточне рішення. Довго тривала ця таємна нарада — “рада миру” (Захарії 6:13), на якій вирішувалася доля грішних людських синів. План спасіння був розроблений ще до створення Землі, бо Христос — “Агнець, заколений від закладин світу” (Об'явлення 13:8); однак навіть Цареві Всесвіту коштувало великої боротьби, перш ніж Він міг віддати Свого Сина на смерть задля грішного людства. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16). О, таємнице викуплення! Любов Божа до світу, який не любить Його! Хто може збагнути глибини любові, що “перевершує розуміння”? Протягом нескінченних віків у безсмертних істот, які бажатимуть збагнути таємницю неосяжної любові, вона викликатиме подив і поклоніння.
Бог повинен був явити Себе у Христі і таким чином “примирити світ зі Собою” (2 Коринтянам 5:19). Людина так опоганилась гріхом, що самій їй було не під силу увійти в гармонійні відносини з Тим, природою Котрого є чистота і досконалість всіх чеснот. Але Христос, викупивши людину з-під осудження Закону, об'єднав божественну силу з людською неміччю. Таким чином, розкаяння перед Богом і віра в Христа дають змогу занепалим дітям Адама знову стати “синами Божими” (1 Івана 3:2).
У Плані Спасіння з Його безмежною жертвою, котра єдина могла забезпечити спасіння людині, повинно було брати участь усе небо. Коли Христос відкривав ангелам План викуплення, вони не відчували радості, бо розуміли, що спасіння людини коштуватиме їхньому Повелителеві невимовних страждань. Зі сумом і подивом вони слухали Христа, Котрий розповідав їм про те, що змушений буде залишити небеса, атмосферу чистоти, миру, радості, слави та безсмертя, і зіткнутися із земними пороками, зазнати скорбот, ганьби і смерті. Він стоятиме між грішником та покаранням за гріх, і лише небагато людей приймуть Його як Божого Сина. Він залишить високе становище, яке належить Йому, — Величі Небес, — прийде на землю і упокорить Себе як людина, аби на власному досвіді спізнати усі скорботи та спокуси, яких зазнають люди. Це все було необхідно для того, щоб Він зміг “допомогти спокушуваним” (Євреям 2:18). А коли Його місія Вчителя закінчиться, Він буде відданий до рук нечестивців і зазнає усякої ганьби і мук, на які тільки сатана буде здатний підбурити їх. Він змушений буде померти найжорстокішою смертю, — розп'ятим поміж небом і землею як злочинець. Йому доведеться упродовж довгих годин терпіти такі жахливі страждання, що ангели, не маючи сили дивитися на цю картину, закриватимуть свої обличчя. Йому належить зазнати душевної муки, коли Отець сховає від Нього Своє лице, тому що вина за переступ, тягар гріхів усього світу, перебуватиме на Ньому.
Ангели впали до ніг Свого Повелителя, пропонуючи віддати своє життя як жертву для спасіння людини. Однак життя ангела не могло викупити людину: тільки Той, Хто створив людину, володів силою спасти її. Проте ангели мали брати участь у Плані викуплення. Христос повинен бути “ненадовго приниженим перед ангелами, і вкусити смерть” (Євреям 2:9). Прийнявши людську природу, він уже не володітиме такою силою, як вони, — тоді вони служитимуть Йому, підтримуючи та потішаючи у стражданнях. Ангели також діятимуть як “службові духи, що посилаються на служіння тим, котрі стануть спадкоємцями спасіння” (Євреям 1:14). Вони охоронятимуть підданих Царства благодаті від злих ангелів та від темряви, якою сатана постійно намагається їх оточити.
Ставши свідками мук і приниження свого Господа, обурені та прикро вражені ангели зажадають звільнити Його з рук убивць, однак вони не повинні втручатись, аби не перешкодити подіям, свідками яких стануть. Христові належало пережити глузування і наругу нечестивців; це входило в План викуплення, і Він погодився з цим, ставши Відкупителем людини.
Христос запевняв ангелів, що Своєю смертю Він викупить багатьох і знищить володаря держави смерті, знову поверне людям Царство, втрачене ними через порушення Закону. Викуплені стануть Його співспадкоємцями і вічно перебуватимуть з Ним. Гріх та грішники будуть знищені, щоб ніколи вже не порушували спокою неба й землі. Христос закликав небесне воїнство погодитися з Планом Отця і тішитися тим, що Його смерть примирить з Богом людину, яка впала.
Після цього невимовна радість сповнила небеса. Слава і блаженство викупленого світу перевершили навіть муки і жертву Князя життя. У небесних дворах залунали перші акорди пісні, яка мала зазвучати над віфлеємськими пагорбами, — “Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!” (Луки 2:14). Ще з більшою радістю і захопленням, ніж під час творіння Землі, “разом співали всі зорі поранні, та радісний окрик здіймали всі Божі сини” (Йова 38:7).
Вперше про План спасіння людину було повідомлено словами вироку, проголошеного над сатаною в Едемському саду. Господь сповістив: “Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Буття 3:15). Цей вирок, проголошений у присутності наших прабатьків, став для них обітницею. Передрікаючи боротьбу поміж людиною і сатаною, він сповіщав і про те, що врешті-решт влада великого супротивника буде знищена. Адам і Єва стояли перед праведним Суддею як злочинці, очікуючи вироку за вчинений переступ, але перш ніж почути про те, що на їхню долю випаде життя, сповнене скорбот і праці, і що вони змушені будуть повернутися до земного пороху, прозвучали слова надії. Хоча могутній ворог і завдаватиме їм страждань, проте остаточна перемога буде за ними.
Коли сатана почув, що між ним та жінкою, між його та її насінням буде посіяна ворожнеча, він зрозумів, що його дії, мета яких — остаточно зіпсувати природу людини, натраплять на перешкоду: людина отримає силу чинити опір його впливові. Однак, коли План спасіння був розгорнутий більш повно, сатана тішився зі своїми лихими ангелами з приводу того, що, призвівши людину до гріхопадіння, він позбавить Сина Божого Його високого становища. Сатана оголосив, що досі його плани на Землі здійснювалися з великим успіхом і коли Христос прийме людську природу, Він також може бути переможений; таким чином сатані вдасться запобігти викупленню людського роду, який гине.
Небесні ангели в усій повноті розгорнули перед нашими прабатьками План, накреслений для їхнього спасіння. Адама та його помічницю запевнили, що, незважаючи на їхній великий гріх, вони не будуть залишені на волю сатани. Син Божий погодився за їхній переступ заплатити Своїм власним життям. Їм буде призначено випробувальний період, і через покаяння та віру в Христа вони зможуть знову стати дітьми Божими.