Выбрать главу

Філін.

Ти тоже розпиздівся на весь ліс, Начальник, ну просто романтизмом Повіяло і Байроном набзділо трохи… Шо ж ти не пішов в поети, А подавсь в шпіони?

Генерал Власов.

Справа в тому, шо поети Разлічними стіхами нам об'ясняли світ, Но основна задача в тому состоіт, Шоб світ сєй пєрєдєлалі шпіони!..

Голос з лісу.

Ау-ау!..

Генерал Власов.

То Пєлагєя. Вона у ліс по ягоди пішла. Втікла із дома, шоб синок не пиздив. Він їх обох пиздячить – маму й тата. Хіба це жизнь? Щодень приходить п'яний І батька з матір'ю халявами по пиці виховує…

Філін.

Та отруїти нада!

Генерал Власов.

Ха, Його труїли ми неоднократно. Та вся отрута в його організмі Вмить перетворюється на шмурдяк молдавський. Гівно, яке він їсть, у ту же мить Утворюється білосніжним салом.

Входить Пєлагєя Нилівна Мать з великої букви – ум, честь і совість нашої епохи, з слідами билой краси на ліце і тєлє.

Пєлагєя Нилівна (ридаючи, до генерала).

Мій любчику, яка хуйова жизнь!!! Хотілося б, усе в пизду пославши, Вдвох милуватися у бані на полиці, І віничком любовно пиздитись, і сьорбати чайок. А замість цього у тєбя разведка, Філін, Пиздобол Канаріс, а у мене — Мій чоловік, алкаш і бабник, І два сини – епічєскіх героя, Бодай би їх побили метастази!..

Філін.

Я знаю, храм стоїть серед болота, А в храмі – домовина на цепу. Про це не знає жодная сволота, Шов домовині тій сліпий пророк живе. Зовуть його Микола. За життя Хуйні він різної навигрібав довкола Так дохуя, шо світлий Аполлон, Якому поїбать обично на страждання Припездяного нашого народу, Раптово зглянувся і швидко осліпив Миколу стрілами, шоб той не бачив Більш пиздоватізму і не страждав Безсмислєнно, як ми усі страждаєм. Ходім до нього, він скаже, як нам жити. Бо нема ніякого терпіння. Так дальше жить ніззя, скрізь долбойоби!.. Навіщо, мамо мудрая сова, мене ти народила?!

Філін б'ється головою об сосну. Сосна ламається.

Генерал Власов.

Ну-ну, майн лібер Совушка, не плач! Прийде Гудеріан і з ним дядько Канаріс, Мішок смачних засмажених мишей Вони тобі подарять…

Чути страшне рипіння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павєл Власов – здоровенний, схожий на Кінг-Конга мужик, з сокирою на поясі. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, які іздають звук, ніби в зоні пиздять по рельсу. Всі ховаються.

Павел Власов (страшно ричить).

Мать! Мать! Мать!

Генерал Власов.

Ну, бля, піздєц!..

Пелагея Нилівна.

Тихіше, помовчіть! Бо як побачить, То зїсть усіх, а Філіном закусить!

Генерал Власов гордістю).

А всьо-такі, синок на мене схож. Його би в ПТУ, чи в інститута… А так – немає смисла нікакого, Шо він пиздячить ліс і розриває Навпіл шатунів, і греблі рве… Діяльність пиздувата!

Філін (здогадався).

Ха, він – лишняя людина!..