І все-таки 34-й корпус кинувся в атаку й захопив три лінії ворожих окопів, але далі справа не пішла — солдати почали обшукувати вбитих німців і далі наступати не захотіли. А через кілька годин вони вже були вибиті із захоплених позицій. Великі втрати понесла 23-я піхотна дивізія корпусу Скоропадського. Після невдач червневого наступу 34-й корпус було відведено у резерв, а штаб перемістився до містечка Мужилова.
Наприкінці червня 1917-го російський наступ закінчився нищівним контрударом австро-німецьких військ, проривом російського фронту, захопленням ворогом Чернівців, Коломиї, Тернополя. Втрати російської армії у ході невдалого наступу та відступу сягнули 150 тисяч людей.
Провал червневого наступу російських військ призвів до гострої загальноросійської кризи, зробив Тимчасовий уряд більш реалістичним, змусив його шукати підтримки своєї політики у Києві. Наприкінці червня 1917-го до Києва для врегулювання відносин із Центральною Радою прибули міністри Тимчасового уряду. Цей приїзд став початком зближення між Петроградом і українськими автономістами. 29 червня на честь приїзду Керенського у Києві відбувся парад 8 тисяч солдатів-українців під жовто-блакитними прапорами. Тоді Петлюра запропонував Керенському провести українізацію всіх тилових частин в Україні та перевести солдатів-українців із інших фронтів на Південно-Західний і Румунський фронти.
Керенський наполягав не квапитись із українізацією військ у період «загострення війни». Він не хотів і чути про надання Генеральному комітету прерогатив офіційного військового органу. Тимчасовим урядом було заборонено проводити українізацію частин на фронті під час боїв…
І все-таки Керенський пішов на значні поступки — дав згоду комплектувати нові окремі тилові частини переважно з українців, а Генеральний комітет отримав деякий вплив при формуванні резервних частин шляхом добровільного набору. У питанні про автономію України Керенський, погодившись з ідеєю автономії «у принципі», закликав Центральну Раду відкласти рішення про автономію до скликання Всеросійських Установчих зборів.
Серед генералітету тоді утвердилася думка про те, що українізація деяких частин приведе до зростання їхньої боєздатності та дисципліни, що вона допоможе відтягнути солдатів-українців од більшовицької пропаганди.
В останніх числах червня 1917-го поручник Скрипчинський — український комісар при штабі Південно-Західного фронту — запропонував Скоропадському негайно почати українізувати корпус. Скрипчинський заявляв, що на українізацію корпусу дав згоду головнокомандуючий Гутор і петроградське військове начальство. Але Скоропадський тоді ще вагався, вказавши Скрипчинському, що він побоюється «…як би українізація остаточно не зруйнувала… корпусу». Скоропадський запевняв, що він не співчуває українському соціалістичному руху, тому що «…сам “пан”, а весь цей рух іде проти панів», і що «в такий спосіб я ніколи не зможу об’єднатись із провідниками цього руху».
У той же час Скоропадський вирішив особисто довідатися про думку командування та військового міністра з питань українізації. Скоропадський виїхав автомобілем до головнокомандувача Гутора та командуючого армією Селівачова у містечко Федорів. Треба відзначити, що Скоропадський був у дружніх стосунках із генерал-лейтенантом Володимиром Івановичем Селівачовим, ветераном Російсько-японської війни. Цей генерал у розпал червневого 1917 року наступу змінив командуючого 7-ю армією генерала Бельковича. Під час заколотницького виступу генерала Корнілова Селівачов виступив на його підтримку, та у вересні 1917 був заарештований і відсторонений від посади «за причетність до заколоту», що не перешкодило йому 1918 року вступити до Червоної армії, а 1919 року стати помічником командувача Південного червоного фронту та командуючим «червоною» групою військ.
При зустрічі з генералом Скоропадським головком Південно-Західного фронту генерал-лейтенант Олексій Євгенович Гутор наполягав на тому, що питання про українізацію 34-го корпусу вже остаточно вирішене. Цікаво, що Гутор після Жовтневого перевороту теж перейшов на бік більшовиків і тривалий час викладав у військовій академії РСЧА.