VI. Отож насамкінець звертаюся до Тебе із проханням, щоби Ти не полишав мене. Щоб я до кінця відчував Твою холодну руку на чолі. І нерухомі очі в моїх очах. І сяйво.
Підходить до вікна.
Сократ вітає дерево за вікном. Тепер ми обоє знаємо: все, що має статися, прийде до нас. «Долі не годиться шукати», — мовив Ти. Слід дозрівати, ростучи вгору, розкидати сім’я і тінь — чекати. Аж коли прийде те, що має прийти, — прийняти це. Хай щоби це було — весняний вітер або сокира.
Моя голова повна сивизни й порядку. Твоя голова повна зеленого шуму. А таки це я від тебе навчився мудрості тривання.
Корінню твоєму вклоняється Сократ.
Завіса.
Трійко хористів грають, як і раніше.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Що чувати?
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Нічого.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Кажуть, от-от розпочнеться.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Що?
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Цього не кажуть.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Дурниці.
Тиша, стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Я чув у місті, що у Спарті назріває революція.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Якщо вони спустять там кров одне одному, може, й війни не буде.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Війни завжди будуть.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Поки народ не візьме владу в свої руки.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Тоді... вбиватимуть ворогів народу. Прибічники демократії четвертуватимуть прибічників царя.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Так-так. Завжди одне й те саме. Ті самі ошуканці нагорі. Ті самі ошукані внизу. Ті самі промови, пам’ятники, в’язниці.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Одне безкінечне свинство.
Тиша, стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: До речі, а що там Сократ?
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Сидить. Завтра страта.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Усе це доволі загадково.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: А я бачу в цьому політичну діяльність. Він узяв у когось золото, щоби скомпрометувати наш вимір справедливості.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Для мене вся ця справа простіша. Сократ є для афінян бентежною людиною, ніхто, власне, не знає, що в ньому сидить. Вони хочуть розтрощити його й побачити, що всередині.
Тиша, стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Хто виграв?
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Я.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Граймо далі?
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Граймо до кінця. А потім знову.
Акт третій
ВАРТІВНИК: Як ся маєш, Сократе?
СОКРАТ: Добрий день.
ВАРТІВНИК: Для мене то він добрий, а ти, небораче, вже не побачиш нині зірок.
Не хотів би я бути в твоїй шкурі.
СОКРАТ: Це не так страшно, хіба що ті останні години розтягаються.
ВАРТІВНИК: Бач, треба було вчора, як я тобі радив.
СОКРАТ: Слухай, а ти вже бачив тут якусь страту?
ВАРТІВНИК: Та бачив кілька.
СОКРАТ: А знаєш, що тоді відчувають?
ВАРТІВНИК: Із цикутою воно так: спершу шпильки в усьому тілі, потім омертвіння ніг, начебто ти впився важким вином. Голова працює найдовше. Можна також говорити. Зрештою приходять гикавка та дрижаки. Ну й кінець. Що далі, ти вже сам мусиш знати.
СОКРАТ: Ба!
ВАРТІВНИК: Щоб отрута швидше діяла, треба ходити по тому, як вип’єш.
СОКРАТ: От бачиш! Це цінна порада. Направду дружня порада.
ВАРТІВНИК: На молодих діє швидше, ніж на старих. Усе залежить від того, як плине кров. Отож треба розрухатися. Ти маєш нині право на довшу прогулянку подвір’ям.
СОКРАТ: Охоче скористаюся з нього.
ВАРТІВНИК: Ну то ходімо!
Сцена порожня. За мить заходить Ксантіппа. Сідає на лежанку. За якийсь час — Платон.
ПЛАТОН: Вітаю!
КСАНТІППА: Вітаю!
ПЛАТОН: Чекаєш на нього?
КСАНТІППА: Чекаю, гадала, що вже по всьому.
ПЛАТОН: Ми чекаємо на корабель.
КСАНТІППА: Він напевне нині прийде?
ПЛАТОН: Так, мусив би вже бути.
КСАНТІППА: Мусив би вже бути.
Я хвилююся. Вчора він поклав голову мені на груди, і в нього почала дивно тремтіти спина.
ПЛАТОН: Боїшся за нього?
КСАНТІППА: Ні, я боюся за себе. Я стара. У мені вже немає місця для почуттів. Хочу, щоби він пішов від мене, яким був — незнаним.
ПЛАТОН: Я міркував про те, що вас поєднало!
КСАНТІППА: Я зустріла його на вулиці, потім він почав ходити за мною, наче тінь. Відчувала його очі у волоссі, на обличчі, на шкірі. Аргус[8].
ПЛАТОН: Інші люди називають це коханням із першого погляду.
КСАНТІППА: То був страх.
8
Аргус — у давньогрецькій міфології багатоокий велетень на прізвисько Паноптес («Усевидець»), навіть під час сну бачив частиною очей. Ревнива Гера наказала йому стерегти Зевсову коханку красуню Іо. Гермес приспав велетня грою на флейті й відрізав йому голову. Тоді Гера прикрасила Аргусовими очима хвіст павича.