Выбрать главу

Вона сподівалася, що обраний нею для першого дзвінка номер — «інформаційно-консультативна служба» — буде вимкнений чи зайнятий; слухавку взяли одразу ж, без гудка:

— Добрий день, — привітався м’який жіночий голос.

— Добрий… — відгукнулася Паула автоматично.

— Ви подзвонили нам — ви потребуєте допомоги?

Паула ковтнула слину.

— Я відповім на всі ваші питання. І повірте — все, про що ви збираєтеся запитати, цілком природно і нічого соромитись не треба.

Паула мовчала; стінки телефонної будки відгороджували її від світу звуконепроникним синюватим панциром. У будці вона почувалася на диво надійно. Надійніше, ніж удома.

— Я три ночі підряд… потрапляю… туди.

Пауза була така коротка, що, можна сказати, її й не було; жінка в слухавці не перепитувала:

— Так, це рідкісний випадок. Здебільшого ми потрапляємо в Печеру не частіше, ніж раз на тиждень, це оптимальний режим для нервової системи в спокійному стані… Може, останнім часом ваше життя різко змінилося? Щось нове, сильні емоції, які вимагають виходу?

Паула чесно задумалася. І думала майже хвилину. Щоденні Розганяєві догани навряд чи можна вважати сильним подразником…

— Ні.

— Гм… Можливо, причина чисто фізіологічна. У підлітків це пов’язано з гормональною перебудовою, у молодих жінок… Ви ж молода, судячи з голосу?

Паула напружилась. Їй здалося, що вона втрачає дещицю своєї анонімності.

— Вам нема чого тривожитись. Розслабтеся — тепер, імовірно, ви потрапите в Печеру не раніше, ніж тижнів через два…

— Це ще не все! — вигукнула Паула.

— Я слухаю, — голос у трубці посерйознішав.

— Я… тричі… усі ці три рази… на мене полював той самий…

— Не хвилюйтеся, — м’яко попросила жінка в слухавці. — На вас полював хижак?

— Сааг, — видихнула Паула.

Жінка в слухавці зрадила своє збентеження секундним мовчанням.

У Паули спітніли долоні. Їй дедалі дужче хотілося кинути слухавку на важіль.

— Я вам співчуваю, — промовила нарешті жінка. — Ви, очевидно, зазнали дуже сильного струсу…

— Але тричі! Тричі!!

— Не хвилюйтесь… Усе минуло.

— Ану ж він… знову?!

— Не хвилюйтеся. Вчетверте таке не повториться… Насамперед вам не слід розглядати те, що з вами сталось, як щось цілком неможливе. Такі випадки рідко, та все ж бувають, це як народження сіамських близнюків, сумно, однак при нинішньому рівні медицини аж ніяк не трагічно… Зараз я вам дам номер телефону, яким ви при бажанні можете скористатися, вам відповість консультант, що спеціалізується саме на багаторазовій небезпеці… Ви записуєте?

— У мене немає ручки, — сказала Паула розгублено.

— Не страшно… Ви будь-якої миті можете передзвонити по цьому телефону, і вам продиктують… Та насамперед — не хвилюйтеся. Знайте, що таке саме вже ставалося з десятками інших людей. Переважна більшість їх прожила довге щасливе життя, але якщо у вас виникнуть нові страхи — ви завжди зможете зателефонувати…

— Якщо прокинуся, — пробурмотіла Паула глухо.

— Спробуйте прийняти легке заспокійливе…

— Добре. Дякую.

Паула повісила слухавку. По той бік вулиці, коло входу в невеликий скверик, стояла й сяяла на сонці чудова доглянута машина.

Паула блідо всміхнулася.

Вона дала зрозуміти незнайомій жінці, що її розради ніяк на Паулу не подіяли, — однак це була неправда.

Подіяли.

Подіяли аж так, що, повернувшись додому, вона насамперед подалась у свою кімнату й ретельно, без усяких зайвих думок, застелила ліжко, яке досі так її лякало.

* * *

— …таким чином відсоток результативної агресії становить на сьогодні три і вісім сотих відсотка. За минулі десять діб виявлено дванадцятеро осіб, чия норма агресивної поведінки перевищувала встановлене число у два й більше разів… Десятьох ліквідовано. Двоє перебувають під посиленим контролем; усі показники за минулу декаду перебувають у рамках норми і дозволяють охарактеризувати ситуацію загалом як стабільну.

Худорлявий жовтолиций чоловічок нарешті підняв очі від блокнота. Його трикутне обличчя було навдивовижу схоже на емблему — емблему Робочої глави, вшиту в лацкан його строгого піджака. Обличчя як емблема — виразне й абсолютно непорушне.

Певний час тривала пауза. Люди, що зібралися тут за круглим столом, чогось чекали. Проте ніхто не хотів починати розмову перший.