— Я завжди читаю газетні передовиці.
— Ні…
— Малі діти надокучливі.
Паула згадала Митика.
— Знаєте, — сказала вона з ненавистю. — На сьогодні, мабуть, годі.
Лисий підняв брови:
— Досліджувана…
— Я вам не досліджувана! — гаркнула Паула, намагаючись видряпатися з обіймів крісла. Це виявилося несподівано важко — руки затерпли, а мереживо делікатних, як здавалося, проводів виявилося чіпким, немов тенета, і Паула боялася зіпсувати светр. Лисий холодно спостерігав за її спробами, потім зверхньо випнув підборіддя:
— Зважте, якщо ваша ласка, що це обладнання коштує дорожче, ніж весь ваш телецентр… Я не розумію вашого роздратування — погоджуючись на експеримент, ви брали на себе певні нескладні зобов’язання, хіба не так?
— Нескладні? — Паула відчувала, як тремтить її голос. — Ваші ідіотські… нескладні?!
— Вгамуйтесь, — у голосі лисого зміцніла крига, — інакше доведеться визнати, що тест на психічну врівноваженість дав украй негативний результат.
— Мені плювати!.. — якийсь дротик, зачепившись клемою, таки видер нитку з Паулиного рукава, і плетений візерунок провис величезною потворною петлею. Паула закусила губу, щоб не розплакатись. Вона сама винна, її ідіотська нерішучість — ЩО її змусило сюди припхатися?!
— Припиніть істерику, — сказав лисий з огидою. — Раз у житті вам випала нагода зробити щось корисне для людей…
Від образи Паулі навіть плакати перехотілося. Куций експериментатор мав за ніщо її роботу, і навіть самий факт її, Паулиного, існування; на його думку, єдино корисні для людей були тільки він сам та ще піддослідні пацюки, запаковані в зуболікарське крісло…
Лисий витлумачив її оніміння як готовність до роботи. Чи просто скористався хвилинною слабкістю жертви — вибрався з-за свого пульта, підійшов до Паули, по-хазяйському поправив зірвані датчики:
— Спочатку ви справляли значно приємніше враження. Заспокойтесь і спробуйте зрозуміти, що ваша примха — це тільки ваша примха, — товстий шмат пластиру ліг їй на праве зап’ястя.
Паула відчула свою безпорадність. Як любила казати Стефана — «вантажать на того, хто спину підставляє». Стефана нізащо б не дозволила втягти себе в якусь дурнувату історію. А якби й дозволила, то зуміла б сказати «ні», та так, що й лисий експериментатор почув би…
Безшумно відчинилися двері. Тобто Паула дверей не бачила, але відчула, як миттєвий протяг прохолодно лизнув ноги. Лисий підняв голову й недоброзичливо втупився за Паулину спину.
— Щось ви довго, — сказав хтось невидимий, і голос у нього був низький, наче в океанського теплохода, та якщо теплохід реве на все горло, то чоловік говорив тихо, майже пошепки.
— Я хочу виконати роботу, — повчально відповів лисий. — Виконати її якнайкраще, а не побити рекорди швидкості…
Двері причинились, і Паула злякалася, що чоловік з низьким голосом задовольнився відповіддю лисого й пішов, залишивши все як є; та через секунду вона зрозуміла, що помилилась. Невидимий співрозмовник лисого зачинив двері, зоставшись у кімнаті.
Лисий тим часом поважно пройшов до свого пульта, підняв на Паулу очі — і погляд його був украй неприязний:
— Продовжимо… Носіння темних окулярів призводить до імпотенції в чоловіків.
Паулі раптом стало смішно.
Може, тому, що лисий поставив своє дурне запитання з перебільшеною серйозністю, а може, тому, що в особі нової, невидимої людини вона враз відчула підтримку, але вона розсміялась і насилу видушила крізь сміх:
— Ну… це… залежить… у яких… чоловіків…
— Що тут смішного?! — загорлав експериментатор, причому доволі грубо. — Якщо ваших розумових здібностей вистачає тільки на це, то постарайтеся свою дурість приховати!..
— Це зайве, — неголосно сказали в Паули за спиною. — Цілком зайві слова, Борк.
Вона нарешті побачила власника низького голос — широку спину під коричневою замшевою сорочкою. Чоловік обійшов її крісло й попрямував до пульта. Ставши за спиною в лисого — той ледве сягав йому до плеча, — підняв погляд на Паулу; обличчя в нього було ледь асиметричне, вузьке й смагляве, і несподівано світлими здавалися очі — яскраво-зелені, вони дивилися пильно й водночас неуважно. Паула навіть здивувалась, як цей погляд примудряється поєднати непоєднуване. Аж зіщулилась.
— Некоректні показники, — повідомив незнайомець, вивчивши нарешті Паулу й ковзнувши поглядом по пульту.
Лисий набурмосився:
— Бо дуже важко з ТАКИМИ працювати!
— То полегшіть собі роботу, — сказала Паула з крісла. — Я до вас у піддослідні не напрошувалася…
Незнайомець нагородив її неуважним зеленим поглядом, а експериментатор почервонів, і навіть лисина в нього стала бузкова.