Щоб работать з «копєйкі», тре учітивать, шо в пушку 2А28 «НГШ» нє лєзут вистрєли от СПГ, і наоборот. А жалко. А щє — помніть, шо в нєй єсть пятьдєсят літров дєфіцитного соляра, які нєвозможно ізрасходовать, хєр єго зна, чо її так зробили.
«Копєйка» складається з бронєкорпуса, двєрок сзаді, расчітаних на посіпак, рєбрістора і двігла з трубками. І жосткой сцепкі, взятой на ПТОРє. Сама расхожа фраза, що звучить утром з БМП-1, — це «чуєш, ета… карочє трубка лопнула, тосол витік, машина нє боєготова…»
Але. Кращє нєробоча копєйка, чєм вопщє нічого. А коли вона робоча… то є сімдесят три міліметра суровой воєнной еротікі. В діаметрі, а ти шо подумала?))
Т-64
Танк — це особиста зброя, я вам доповідаю.
Бо кожен танк має свій стиль, характер та мантру для запуска двигуна, яку знає тільки мєхвод о-со-бис-то. Тому мєхвод счітає, шо він — єдиний необхідний член екіпажа, а остальні так, пасажири поназалазілі і катаються.
В свою очєрєдь, наводчік счітає, шо головне в танку — це пушка, а все, що нижче, то самодвіжущаяся тєлєжка, шо жере соляр, як дємбєль — мамін борщ.
І тільки командир знає, що танк — це сама крута на світі вєщь, і мєчтає пострілять з танковой гармати очєрєдями.
Щоб стрельнуть з танка — треба спочатку намутить соляр, разбудить екіпаж, потім звалить ночью от ОБСЄ, расхєрачіть сєпарський опорнік, а ранком морозиться від оцих нєвнятних обсєшніків на дорогіх білих машинах.
Танк складається з тєлєжкі, потужної гармати та актів списання тосолу, масла та палива.
Ні.
Танк складається з тридцяти восьми тон Божого Гніву.
Солдат
Солдат — то основна зброя в арміі, я вам доповідаю.
Бо без солдата в армії нє буваєт ничєго. Солдат треба всєм. Імєнно солдат всєгда виполняє всє плани командирів. А єслі плани ну дуже геніальні, то успішно їх провалює. Солдат всєгда должен буть «умитий, побрітий та в піксєлє, вибєрі два із трьох».
Шоб получить званіє солдата, не треба робити нічєго. Бо в армії много людей, шо лучче тєбя знають, шо тєбє дєлать. Прічом круглиє суткі восємь днєй в нєдєлю.
Основна задача солдата — талантліво зашхєріться от командира та хєрачіть сєпарів. І шо у першому, шо у другому — українські солдати достіглі вершин майстерності.
Старший солдат
Старший солдат — то саме страшне званіє в армії, я вам доповідаю.
Старший солдат — це то же саме, шо і солдат, тока тєпєрь єсть личка на погонє. І щє ротний, коли орьот, то всєгда: «я тєбє званіє дал!» Лучше би ти мнє отпуск дал, а личку можеш обратно забрать, шо мнє, жалко, чи шо?
Шоб получіть званіє старшого солдата, треба просто попасться на глаза ротному в нєподходящєє врємя. І в нєподходящєм мєстє. От ідьош ти в сєлуху по сігарєти, їде навстрєчу ротний, а ти забув зробити ідіотське ліцо. Хєрррак — і ти вже старший солдат і першій номер расчьота ерпеге-сємь.
Основна задача старшого солдата — це стать младшим сєржантом. Но це можно, тока когда тєбє десять тисяч раз скажуть очєнь смєшну шутку «лучче імєть зятя в Ростовє, чєм сина — єфрєйтора».
Младший сержант
Младший сержант — то самоє крутоє званіє, я вам доповідаю.
Бо по мнєнію Управлєнія подготовкі генерального штаба імєнно младший сержант — це матьорий убійца, мастєрскі управляющій довєрєним єму особовим складом та боєвой тєхнікой. Младший сєржант настолько опасєн, шо єго даже в отпуск нєльзя отправлять, не погодивши це з командующім АТО.
Шоб стать младшим сєржантом, треба закончіть сєржантскую учєбку та вивчить напамять третю кніжку Бойового Статуту. Чи хоч одін раз її открить.
Основна задача младшого сєржанта — така ж, як і у всєх младших командіров. Треба глубоко ценіть оказанноє довєріє та нє потєрять особовий склад, зброю та техніку. По крайнєй мєрє — одноврємєнно.
Сєржант
Сєржант — це нє званіє, а чістий секс, я вам доповідаю.
Бо чєловєк, який пройшов сложний путь от спєрматозоїда до сєржанта, начінає інтєрєсуваться, а інагда даже задумуваться. А єслі сєржант в армії начінає думать, це дуже полєзно для оборонособності страни, но насмерть лякає офіцерський состав.
Шоб стать сєржантом, нада совєршить подвіг і нє залітать хотя би два місяца. С подвігом проблєм нема, с зальотамі — сложнєє.
Основна задача сєржанта — це виполнять ті задачі, які Гєнштаб ставе комбрігам, комбріги ставлять комбатам, комбати — ротним, а ротні — взводним. Таким образом, іменно сєржанти і виполняють всі задачі ГШ. І, судя по сітуациї на фронті, виполняють нормально.
А щє у сєржанта не тільки самий длінний, а щє й шипастий. Я вам доповідаю.
Старший сєржант
Страшний сєржант — це коварне званіє, я вам доповідаю.
Страшний сержант — це військовослужбовець, який уміє тільки ілі мовчать, ілі орать. І коли мовчить старший сержант, значить, все зашибісь, война по плану. А от коли старший сєржант начинає орать, значить, началась катастрофа: вода закончілась в бані, рускіє пішли в наступлєніє ілі, шо саме кашмарне, їде провєрка з штаба АТеО.
Шоб стать старшим сєржантом, нада найти соотвєтствующу посаду і підождать пару годіків, бо нас же время не підганяє, война як ніяк.
Основна задача стршого сєржанта — підібрать собі нормальних младших сєржантів, любить їх, ростить і заботиться. А щє — ходить до старшини і інтєрєсуваться, коли в нього заканчується контракт.
То єсть, старший сєржант — це опитний і коварний хєр, якого всі бояться, бо він знає все про всіх і того постоянно всіх подкалує.
Санінструктор
Санінструктор — то таємнича зброя, я вам доповідаю. Бо «пілюлькін» спорить со старшиной по часті «ничєк». І у них с начмєдом свої тьоркі, якісь пакункі, блістери, ампули та сложні взаєморозрахунки на нєізвєстном язикє.
Санінструктор лікує все. Тупо все. Щє він лікує бистро та ефективно, бо заболєвший боєць — то не вийшовший в наряд боєць, а зальот по наряду — це упавше забрало у ротного. Шо таке ротний з упавшим забралом, знає любий, хто хоч раз бачив, як Звєзда Смєрті разносить Татуін.
Стать санінструктором дуже просто — тре закончіть курси, знать все про все і щє про «у мене отута болить хєр зна шо дай таблєтку», наничковувать всі мєдікаменти, шо бачиш, і не сцяти лізти в самий пізд@рєз. І щє — рєгулярно забувать автомат.
«Док» — це поважна людина в підрозділі, бо усі викаблучуються, поки зуба не заболіло, а потім йдуть до санінструктора, а він закурює «ротманс», отак цинічно дивиться на тебе і говорить страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь». А в шпиталь не хоче ніхто, всі хотять у отпуск, сочні чєбурєкі і стрєльнуть с «Рапіри». А потім він лізе в ничку, риється там, витаскує якийсь нєвєдомий таблєтос, і тобі вже хорошо.
В бою всі воюють, а санінструктор тупо сивіє. І так було споконвіку, бо коли військо хрестоносців хєрачілось з арабами під стінами Єрусалиму, десь позаду стояв санінструктор, що опять забув меча, закурював трубку, отак цинічно дивився на роздовбані в металолом доспєхі і говорив страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь».
Взводний
Взводний — то примарна зброя, я вам доповідаю.
Бо немає в Збройних Силах більше посад, на яких було б стільки вакантів. Оце приїдеш у механізовану роту і говориш «офіцери є?», і всі пацани такіє «конєшно є, дофіга! Єсть ротний, но він на нараді в штабі, є замполіт, но він отам сідіт, расслєдованіє робить, а щє є два взводних». І ти такий «хєррасє, цілих два!», і вони такі «ну да, тока одін в шпіталє, а у другого дємбєль післязавтра. А так вопщє дааа, офіцерів у нас дофіга…»
Щоб стать молодим взводним, тре випуститися з учіліща, получіть взвод і вже тоді стать в состояніє пєрманєнтного шока. Чи, і слава Богу, піти з сержанта на офіцерські курси.
Кожний взводний знає, що рано чи пізно прийме роту. Погана новина — це знає і ротний і тому питається спіхнуть на взводного купу паперової фігні, яка в штабах счітається єдиною причіною боєготовності Збройних Сил та запорукою високої обороноздатності країни. Про що ці полковники постійно говорять, коли до них приїжджають журналісти і можна себе побачить в телевізорі.