Вирушають шведи в далекий похід!
Анніка стільки плакала, що не могла відразу спинитися. Вона й далі схлипувала, але тепер уже з радощів. Пеппі обняла її рукою, і Анніка відчула незвичайний спокій. О, яке все раптом стало чудове! — Що ми сьогодні робитимем, Пеппі? — спитала Анніка, коли врешті перестала схлипувати. — Та, може, зіграємо в крокет, — відповіла Пеппі. — Добре, — погодилася Анніка, бо знала, що г Пеппі навіть грати в крокет цікаво. — Або ще... — Пеппі на мить замовкла. Всі діти тиснулись навколо коня, щоб почути слова Пеппі. — Або ще підемо на річку і вчитимемось ходити по воді. — По воді не можна ходити, — сказав Томмі. — Чому не можна? — заперечила Пеппі. — Якось на Кубі я зустріла рибалку, що... Кінь учвал рушив з місця, і діти, що оточували його, більше нічого не почули. Проте вони все ще стояли на пристані й дивилися вслід Пеппі, що поспішала до вілли "Хованка". Скоро їм стало видно тільки темну цятку, а потім зникла й вона.