З одного боку, може здатися несподіваним той результат, що мрійництво знижує нашу енергію й дарує нам приємний стан релаксації. А як же бути з тими натхненними мовцями, які виголошують усілякі візії трансцендентного майбутнього та кажуть нам, ніби й ми «там будемо»? Хіба Президент Барак Обама як кандидат у президенти 2008 року не запалював американців і весь світ своїми палкими промовами про «відважність надії»?Дехто вважає, що мрії покликані нас поривати, а не заспокоювати. Проте наші дані свідчать, що це далеко не так. Позитивні фантазії можуть на мить збудити, однак це відчуття не кореспондує з процесами, що відбуваються в нашому тілі і, на несвідомому рівні, у мозку. Найчастіше все навпаки: ми позбуваємося енергії. Я постійно дивуюсь, що ми можемо вимірювати зниження енергійності й мотивації майже відразу після того, як фантазія про задоволення бажання завершується у мозку людини.
Здатність наших мрій зменшувати мотивацію та бажання діяти наштовхує на питання про те, які процеси у нашому мозку приводять до підвищеної релаксації. «Реалісти» критично ставляться до позитивних фантазій і часто говорять про мрійництво як про гедоністичну та навіть кепську звичку, але здебільшого вони не заглиблюються в те, як мрійництво насправді працює. У мене була гіпотеза: мрійництво про майбутнє відбувається на підсвідомому рівні та впливає на нашу пізнавальну здатність, тобто на те, як ми сприймаємо світ. Коли про щось мріємо, то не просто втішаємося уявним майбутнім, а починаємо підманою думати, ніби вже досягли цього майбутнього. У нашому мозку мрії набувають вельми переконливих рис (хоча й на короткий час) і замінюють собою дії. Ми вже з цим зустрічались; заміна дій мріями дає змогу позитивним фантазіям допомогти нам у вивченні можливих варіантів майбутнього.
Я не перша, хто розглядає ідею так званої «ментальної підготовки». У вісімнадцятому сторіччі філософ Девід Юм доводив щось схоже, стверджуючи, що уявні відчуття здатні так само збуджувати, як і реальні[63]. Протягом двадцятого сторіччя в академічній психології розробляли теорію, що фантазія — це такий самий тип поведінки, як і дія. Дослідники підтримали думку Юма, виявивши, що безпосередньо ментальне моделювання фізичної діяльності змінює частоту дихання й пульсу в людей так само, як під впливом реальної діяльності[64].
Якщо дивитися ширше, стає зрозумілим, що наші уявлення достатньо потужні, аби впливати на реальне життя. Останні дослідження в психології встановили, що повторюване уявляння акту споживання смачної страви знижує її реальне споживання (спробуйте це проробити самі, якщо намагаєтеся позбутися звички споживати шоколад)[65]. Наші результати свідчать, — далебі йдеться не про виклик появи чогось у дійсності, як дехто вважає, — що акт уявляння може зупинити появу чогось. Зокрема, через оманливі думки про те, що успіху ми вже досягли, ми втрачаємо мотивацію та енергію робити те, що насправді треба для успіху.
В одному дослідженні ми з Гітер Баррі Кеппс і Андреасом Кеппсом вивчали, чи може позитивне мислення ввести нас в оману й змусити думати, буцім ми вже здійснили наші мрії[66]. Це дослідження складніше за описані вище, бо наразі ми намагалися виміряти несвідомий когнітивний процес. Ми не могли напряму запропонувати учасникам розповісти, чи вважають вони, що фантазування про бажання дозволило їм ментально його здійснити, бо вони б тоді знали про несвідомий характер явища, а це порушувало наш експеримент. Нам треба було знайти спосіб безпосередньо спостерігати або вимірювати несвідомий процес.
Ми запропонували групі студентів-випускників прочитати вступ про чоловіка, що приходить додому й виявляє, що його партнерка спить із його найкращим другом. Запропонували студентам уявити, що вони є цим чоловіком, і що все описане відбувається з ними насправді. Після цього ми протестували їх, показуючи у швидкій послідовності слова або словоподібні сукупності літер (напр., «varrish» або «suilly»). Студенти мали натиснути на кнопку «так», коли сукупність літер була справді словом, і «ні», якщо це просто сукупність літер. Деякі запропоновані слова були пов’язані з насильством (наприклад, жорстокий, кулак), а інші такого зв’язку не мали.