Звичайно, реальне життя нам не завжди до вподоби. Тож що саме заважає вам реалізувати бажання? Що цьому перешкоджає? Що вас стримує й не дає реалізувати бажання? Це ваше обурення тим, що чоловік підтримує зв’язок зі своїми однокурсниками, а ви — ні? Страх самоствердитись у стосунках із начальством? Звичка пригадувати під час публічного виступу, як у дитинстві старший брат казав вам: «Твої думки нікого не цікавлять»?
Подумайте двічі: чи зосередилися ви на реальній перешкоді? Чи є ще важливіша проблема? Гарненько подумайте й визначте критичну перешкоду на вашому шляху. Зосередьтеся на ній. А тоді уявіть, що ви на неї наштовхнулись. Тепер не стримуйте свої фантазії. Якомога виразніше уявіть пов’язані з цим події та сценарії.
Пам’ятайте про те, що однієї, об’єктивно вагомої, «правильної» перешкоди нема. Ви просто шукаєте перешкоду в собі, що ніби стосується цього випадку, а всі можливі виправдання вже вичерпали. Коли її знайдете, то відразу це знатимете, бо зрозумієте це інтуїтивно, відчуєте наснажений спокій чи навіть епіфанію.
Ще 1990 року, коли мої досліди тільки-но почали доводити, що позитивні фантазії не допомагають людям здійснювати свої бажання, я була розчарована. Я взялася досліджувати мрії не лише тому, що вважала це цікавим, бо передусім сподівалася, що мрійництво може допомогти людям, яким складно задовольняти великі й малі бажання. Важко було зосереджувати роботу на фантазіях, знаючи про те, що вони змушували людей боротися, і мені стало цікаво, чи можу я в якийсь спосіб змінити процес мрійництва, аби він допомагав людям здійснювати свої бажання. Оскільки позитивні фантазії розслабляли людей, я шукала спосіб використати мрійництво, щоб пробудити їх, заохотити й мотивувати для досягнення успіху.
Я вважала, що найкращий спосіб заохотити людей до дії — запропонувати їм мріяти, а тоді показати реальність, яка заважає ці мрії здійснювати. Я назвала таке зіставлення методом ментального контрастування. Якби я змогла обіперти фантазії на реальний ґрунт за допомогою ментального контрастування, мені вдалося б подолати заспокійливий вплив мрійництва та використати мрії як спосіб спонукати людину до цілеспрямованої дії.
Аби практично перевірити цю ідею, треба було експериментально перевірити ментальне контрастування. Проте я вагалася щодо способу перевірки. Зазвичай психологи планують свої досліди, запозичуючи анкети, експериментальні процедури й теоретичні парадигми, розроблені й перевірені іншими науковцями. Наприклад, вивчаючи заспокійливий вплив позитивних фантазій, я вимірювала в учасників систолічний кров’яний тиск, бо попередні роботи виявили його зв’язок із емоційною активністю особи[70]. Ментальне контрастування було новою ідеєю, і мені належало створити свою методику його проведення та вимірювання у людей; науковці називають це операціоналізацією змінних. Така робота, звісно, цікава й дає нагоду виявити свої творчі можливості, але водночас вона дуже нервова. Проведення дослідів потребувало витрат часу й коштів, а я ще навіть не уявляла, який буде результат. Якщо дослід спланувати некоректно, я не одержу вагомих результатів.
Я витратила чимало часу на моделювання експериментів і пошук парадигм дослідження. Для зменшення можливості альтернативних тлумачень знадобиться певна кількість контрольних груп. По-перше, висунувши гіпотезу, що людям допоможе поєднання мрійництва та уявлення перешкод, а не просто фантазування про майбутнє або роздуми тільки про реальність, я вирішила створити одну контрольну групу, члени якої фантазуватимуть лише про майбутнє, і другу групу, в якій думатимуть про реальність. Мені також здавалося, що реальні факти осмислюватимуть як перешкоди в житті людей лише в тому разі, якщо люди думатимуть про них після фантазій про здійснення бажання. Інакше відчуття реальних фактів буде нейтральне; люди не трактуватимуть їх як перешкоди на шляху до щасливого завершення. Лише тоді, коли подумки розглянуть успіх і відчують при цьому полегшення й радість, вони трактуватимуть щось у поточному житті як справжню перешкоду. Для перевірки цієї ідеї я створила третю групу, яка почне з уявлень про реальність за допомогою оберненого контрастування, а тоді перейде до фантазування. Якщо ментальне контрастування спрацює, я побачу зміну поведінки людей, які вдаються до ментального контрастування, а не в членів інших груп.