Студенти одержали відгук за результатами проходження тесту. На моніторі перед їхніми очима висвітилося дванадцять відгуків, включно з тими, у яких ішлося про складність певних соціальних ситуацій (наприклад, «Вас приголомшують ситуації соціального виклику»), та інші — про сильний бік (наприклад, «Ви неупереджені в міжособистісних стосунках»). Ми запропонували студентам ретельно вивчити весь перелік одержаних відгуків. Потім ми запропонували їм пригадати фрагменти окремих відгуків, підказуючи, наприклад, «у міжособистісних стосунках ви…», і їм треба було вставити прикметник.
Тест із фото на створення відгуку:
Мал. 9. Приклад фото, які давали студентам на відгук.
Студенти, які вдавалися до ментального контрастування, пригадували набагато більше фрагментів негативних відгуків, які ми їм давали, коли в них був високий рівень очікування здійснення своїх міжособистісних бажань, і менше, коли рівень очікувань був низький. Студенти, які втішалися майбутнім або зупинялися перед перешкодою, пригадували середню кількість фрагментів негативних відгуків незалежно від того, чи сподівалися вони на успіх. Усі пам’ятали позитивний відгук (див. мал. 10). Таким чином, ментальне контрастування допомагало їм краще обмірковувати негативний відгук, що стосувався певних їхніх цілей.
Мал. 10. Що вищі очікування успіху, то більше прикметників із негативного відгуку пригадували учасники ментального контрастування (ліворуч). Цей патерн результатів не спостерігався у студентів, які втішалися майбутнім чи зупинялися перед перешкодою. За обох умов не помічалася залежність пригадування прикметників із позитивних відгуків від очікувань (праворуч).
Подібні експерименти підтвердили, яким корисним було ментальне контрастування для обдумування негативного відгуку. Вдаючись до ментального контрастування, студенти краще чули негативні відгуки й використовували їх для ефективного планування реалізації своїх бажань. У них також була вища самоповага, і вони відчували себе більш компетентними, ніж учасники контрольних груп. Вони конструктивно сприймали негативний відгук, розуміючи його як брак чогось, що можна надолужити в майбутньому, як щось, пов’язане лише з поточною ситуацією і що можна усунути, доклавши зусиль. Тим часом через ментальне контрастування негативний відгук сприймався важче, якщо успіх був малоймовірним, але це також спонукало учасників облишити нереалістичні мрії й узятися за щось реальніше.
Моя подруга Бренда нещодавно вдалася до ментального контрастування. Вона сказала, що хоче відновити свою давнішу звичку щодня робити фізичні вправи. Коли була молодшою, то більше уваги приділяла фізкультурі, а зараз — ні. Я поцікавилась, що їй заважало вправлятися щодня, вона відповіла — «лінощі, не хотілося більше витрачати годину-дві на ці фізичні навантаження. Але передусім, звичайно, не мала бажання вставати й робити вправи».
«І чому ж тобі не хочеться докласти до цього зусиль? — запитала я. — Адже в інших сферах життя ти працюєш по-справжньому наполегливо».
На мить вона замислилася. «Раніше я робила вправи, але вони мені остогидли, і я припинила. Думаю, тепер мені заважає відновити свою звичку та давня знеохота».
Я почала розпитувати, як виникло те збайдужіння. Вона відповіла, що замолоду страждала на розлад харчування, через що доводилося весь час тренуватися до знемоги. Вона ненавиділа це, але продовжувала вправлятись. І це дуже прикро, бо до проявів розладу харчування Бренда дуже любила заняття спортом. А тепер самі відвідини гімнастичної зали викликали болючі спогади про важкі часи в її житті, коли вона примушувала себе тренуватися понад свої фізичні можливості.