Коли за прокурором зачинилися двері, Голиков викликав Захарічева.
— Вот что, комиссар, переделай приказ. И напиши, чтобы всех бандитов, которых поймают на месте преступления, стреляли там же. Панькаться ещё с этой сволочью…
Захоплених бандитів розстріляли на очах усього населення Стасова. Селяни схвально гули, коли командир 131 кавалерійського полку майор Деде-оглу читав короткий наказ командуючого армією та кивнув лейтенантові, який командував комендантським взводом. Марійка з батьками теж стояли у натовпі. Перед її очима все ще були й пожежа, і мертві Паламарчуки, і родина Цвітовичів, постріляних біля своїх обійсть, тому вона без жалю дивилася на захоплених поляків, які доживали на цій землі останні хвилини. Але коли були піднято зброю, коли дула гвинтівок глянули в зіниці приречених, вона затихла. Мабуть, не лише Марійка, але й натовп теж щось відчув і теж притих. Так, перед шеренгою бійців стояли вбивці, але їх зараз теж уб’ють. Вб’ють просто та легко, одним порухом пальця, що натисне на спусковий гачок гвинтівки, на підставі папірця з підписом та печаткою… Вб’ють тому, що хтось, хто сидить далеко звідси, хто не бачив затриманих навіть краєм ока, так вирішив. Собаці — собача смерть, це так, але ж і собака воліє жити… І має на це право… І хто вищий за
Бога? Адже лише він має право вирішувати, кого забирати до себе…
Пролунали постріли, і на планеті Земля стало надев’ятеро людей менше. Хто у цьому винен? Ці дев’ятеро, які голодними та озлобленими блукали між молотом та ковадлом, між двома арміями, зустріч із кожною з котрих могла принести їм тільки те, що врешті решт і принесла: смерть? Командуючий шостою армією Голиков, який підписав наказ?.. Сталін та Гітлер, які домовилися про розподіл Польщі? Юзеф Пілсудський, який не проґавив моменту та зміг відірвати у 1921 році від України добрий шмат? Ленін, який створив супердержаву і дав їй такий напрям розвитку?
Держава розповзалася і розповзалася, відкушуючи та перетравлюючи величезні шматки Азії, Закавказзя, Прибалтики, і ось настала черга Європи? А може, винен Іван Калита, збирач землі руської? Чи київські князі? Откуда єсть пошла руська земля… Хто винен у тому, що на Землі стало на дев’ятеро людей менше?!!
Нечипоренко таки дотримав слова і написав листа на ім’я Сталіна та Наркома оборони Маршала Радянського Союзу К. Ворошилова. Коли помічник наркома Хмельницький доповів про отриманого від прокурора шостої армії Нечипоренка листа, маршал здивовано звів брови:
— Какого чёрта? Они что, договориться не могут? Делать им больше нечего? А ну, дай сюда…
Маршал прочитав листа та знизав плечима: ну, пристукнули кількох мерзотників, і зовсім вже зібрався кинути його на стіл, але зупинився і глянув уважніше.
— Стой… Не может быть, чтобы Нечипоренко не проинформировал про этот случай своё руководство. Если я пошлю его к чёртовой бабушке, то значит, отправлю по этому же адресу и всю прокуратуру… Нехорошо… Совсем нехорошо… В такое-то смутное время ссориться с прокуратурой совсем не с руки!
— Хмельницкий, вот что, — звернувся він до помічника, — подготовь-ка приказ вот по этому случаю… — він стрясонув листом, — Голикову — выговор, ну и всем остальным, что положено…
— Слушаюсь, товарищ маршал!
На початку листопада комкору Голикову поклали на стіл наказ Маршала СРСР, Наркома оборони К. Ворошилова:
«ПРИКАЗ НАРОДНОГО КОМИССАРА ОБОРОНЫ СОЮЗА ССР.
О наложении взысканий на командование 6-й армии, командиров ряда частей за незаконные действия на территории Западной Украины.
№ 0059
10 ноября 1939 г.
16 октября на имя т. Сталина и мое поступило письмо военного прокурора 6-й армии Нечипоренко о неправильных действиях некоторых лиц начальствующего состава во время военных событий на территории Западной Украины.
По моему приказанию Политическое управление Красной Армии произвело расследование и установило, что в 6-й армии во время военных действий имели место случаи расправы над офицерами и чинами полиции бывшего польского государства, а также отдельными лицами из гражданского населения.
Военный совет 6-й армии в лице командующего армией комкора т. Голикова и члена Военного совета бригадного комиссара т. Захаричева не только не вёл достаточной борьбы с этими проявлениями произвола, но и сам 20 сентября 1939 г. принял поспешное необдуманное постановление.
Получив донесение о действиях банды, состоящей из жандармов, офицеров и польских буржуазных националистов, устроивших в тылу наших войск резню украинского и еврейского населения, Военный совет дал ошибочную, неконкретную, а потому недопустимую директиву: «Всех выявленных главарей банды погромщиков подвергнуть высшей мере наказаний — расстрелять в течение 24 часов». На основании этого постановления были расстреляны 9 человек.