Ще один прикладав до грудей холодне кружальце стетоскопа.
— Покашляйте.
Річардс покашляв. Попереду когось витягали з черги. Той кричав, що йому потрібні гроші, що вони не мають права так чинити, що він звернеться до адвоката.
Лікар пересунув стетоскопа.
— Покашляйте.
Річардс знову покашляв. Лікар повернув його й приклав стетоскопа до спини.
— Глибоко вдихніть і затримайте видих. — Стетоскоп пересунувся на інше місце. — Видихніть.
Річардс видихнув.
— Проходьте далі.
Усміхнений лікар з перев’язаним оком зміряв йому тиск. Статеві органи оглядав ескулап з великими плямами на лисій голові.
Засунувши Річардсові в пахвину холодну руку, він сказав:
— Покашляйте.
Річардс кашлянув.
— Проходьте далі.
Потім йому зміряли температуру, наказали сплюнути в чашку. Половина кімнати була позаду. Половина. Двоє чи троє вже пройшли огляд, і санітар з брезклим обличчям та кривими передніми зубами, що стирчали, як у кроля, ніс їм одежу у дротяному кошику. Ще десяток чоловіків витягли з черги й показали їм на двері.
— Нахиліться й розсуньте сідниці.
Річардс нахилився й розсунув. Затягнутий у пластик палець увігнався в задній прохід, промацав його, вислизнув назад.
— Проходьте далі.
Він зайшов у тристінну будку, що нагадувала давню кабіну для голосування — одинадцять років минуло, відколи їх витіснила електроніка, — й помочився у блакитну мензурку. Лікар узяв її й поставив на дротяну поличку.
Далі Річардс зупинився перед таблицею для перевірки зору.
— Читайте, — сказав лікар.
— Е… а… ел… де, ем, фе… ес, пе, ем, зе… ка, ел, а, це, де… у, ес, ге, а…
— Досить. Проходьте далі.
Річардс вступив у ще одну подобу кабіни для голосування й надів навушники. Почувши щось, він мав натиснути білу кнопку, а не почувши нічого — червону. Звук був ледь чутний, лише трошки нижчий від посвисту, яким кличуть собаку. Річард натискав на кнопки, аж поки його зупинили.
Далі його зважили. Потім оглянули ступні. Річардс став перед флюороскопом і надяг на себе свинцевого фартуха. Лікар, жуючи гумку й мугикаючи щось собі під ніс, зробив кілька знімків і занотував номер картки.
Група, в якій був Річардс, налічувала близько тридцяти чоловік, але кімнату з кінця в кінець пройшло тільки дванадцятеро. Деякі вже вдяглися й чекали ліфта. Ще з десяток вивели із черги. Одного, що кинувся був на лікаря, який його забракував, полісмен щосили огрів кийком. Чоловік упав, мов підтятий.
Ставши перед низьким столом, Річардс почав відповідати на запитання, чи хворів він на те чи те. Лікар назвав півсотні всіляких захворювань, здебільшого з ураженням органів дихання. Коли Річардс згадав, що в домі є хвора на грип людина, лікар підвів голову:
— Дружина?
— Донька.
— Вік?
— Півтора роки.
— А вам вакцинацію робили?.. Тільки не брехати! — гарикнув раптом лікар, ніби вже зловив Річардса на брехні. — Ми однаково перевіримо.
— Вакцинацію робили в липні дві тисячі двадцять третього року. Вдруге — у серпні того ж року. В квартальній поліклініці.
— Проходьте далі.
Річардсові раптом захотілось перегнутися через стіл і ляснути того бевзя по пиці. Та він мовчки пройшов далі.
На закінчення сувора лікарка з коротко підстриженим волоссям і встромленим у вухо дротом від чогось на зразок електричної сокочавилки — спитала, чи Річардс не гомосексуаліст.
— Ні.
— Чи були під слідством за карний злочин?
— Ні.
— Чи непокоять вас якісь сильні фобії? Я маю на увазі…
— Ні.
— Ви краще послухайте, про що йдеться, — сказала лікарка з ледь помітною зверхністю в голосі. — Це означає…
— Чи відчуваю я несвідомий імпульсивний страх, як ото акрофобія чи клаустрофобія? Ні.
Лікарка міцно стулила губи й, здавалося, ось-ось скаже щось уїдливе.
— Чи вживаєте ви, чи вживали, галюциногенні або наркотичні препарати?
— Ні.
— Чи маєте родичів, які перебували під слідством за злочини проти уряду або Мережі?
— Ні.
— Підпишіть цю присягу на вірність і оцей дозвіл на участь у розважальних телепрограмах, містере… е-е… Річардс.
Бен розписався.
— Покажете санітарові свою картку й назвете номер…
Не дослухавши лікарку, Річардс тицьнув великим пальцем на санітара:
— Номер двадцять шостий, студенте.
Санітар приніс його речі. Річардс поволі вдягся й подавсь до ліфта. Йти було неприємно, в задньому проході після безцеремонного огляду пекло й відчувалася слизька мазь, якою користувався лікар.