Оксана Панкєєва
Перетинаючи кордони
Якщо волею випадку вас перенесе в чарівний інший світ, де мешкають благородні королі, відважні лицарі і могутні маги, не варто думати, що ви потрапили в казку. Позбувшись, як вам здається, усіх старих проблем, ви негайно наживете нові. Коли вже у вас в минулому житті все було не як у людей, то чому ж тепер щось має змінитися? У милому казковому королівстві цих самих проблем - тільки вирішувати встигай, а пригоди самі знаходять тих, хто лінується їх шукати.
Замість прологу
Всяке буває з людьми. Життя іноді підкидає такі фішки, що ні в якому кіно не побачиш, тому як жоден сценарист при здоровому глузді до такого не додумається. А у хворого хто ж сценарій візьме?
Але ж починається все, можна сказати, дуже просто і навіть буденно. Наприклад, ось так …
Тобі двадцять один рік, і чотири з них ти цілком успішно вивчала іноземні мови, поки не трапилася катастрофа. Втім, і без цього все було погано. У батьків немає грошей, і твій останній курс під великим питанням. Хіба що татові знову почнуть платити зарплату, але це навряд. Але гроші то дарма, можна де-небудь самій підробити. Але ось потім ... Що робити потім? Втрапило ж здуру обрати таку екзотичну спеціальність, як іспанська мова! Конкурс був менший, на англійську взагалі не вступила б. А зараз? Тепер, як не прикро це визнавати, доходить, як до того жирафа, з великим запізненням, що конкурс був менший не просто так, а з найзрозумілішої причини. Що з цією спеціальністю робити? У великому місті можна було б спробувати влаштуватися, але для цього треба там жити. А щоб там жити, треба мати таку роботу, з якої вистачало б і на життя, і на квартиру. А ще прописатися якимось чином, а то ж взагалі нікуди не візьмуть... Замкнуте коло. Щоб знайти таку роботу, треба мати або знайомства, або феноменальне везіння, а ні того, ні іншого немає. Так само як і ще однієї корисної якості, котрій важко знайти назву, але завдяки якій люди примудряються влаштовувати своє життя в таких самих, і навіть набагато гірших, обставинах. Закономірний фінал: покидатись пару місяців, доки з гуртожитку не виженуть, і валити додому, в рідні Великі Кульбаби, задрипане районне містечко, де взагалі робити нічого. Хіба що гарувати на тому заводі, де татові зарплату не платять. Або на базарі. Кому потрібен іспанський в рідному місті?
І ось плентаєшся ти з нічного поїзда пішки додому, тому як автобуси вже не ходять, а на таксі, зрозуміло, грошей нема. Міркуєш про все це, і така безнадія вимальовується, хоч топися. Буває ж, що людині по життю взагалі ні в чому не щастить. Ні в любові, ні в роботі, а в фінансовому питанні - зовсім повний провал. Ідеш ти ось так і навіть не розумієш, що ці проблеми раптом стають смішні і вже неактуальні, оскільки життя скінчилося і все пропало в прямому сенсі. У самому прямому, який тільки буває. І коли тебе раптом хапають за горло ззаду, ти встигаєш тільки побачити блиск леза в світлі ліхтаря і запізніло згадати, що містом давно ходять чутки про маніяка.
Звісно, в такий момент ніякому ідіоту не спаде на думку міркувати про паралельні світи, чарівників, ельфів, принців та інші там казки. Які вже тут казки? …
Глава 1
Пух спитався Крістофера Робіна: «Як вони сюди потрапили?» А Крістофер Робін сказав: «Звичайним шляхом. Зрозуміло, що це значить? »
А. Мілн
У королівстві Ортан, як і на всьому континенті, що простягнувся з півночі на південь від Білого океану до Містралійськіх морів, ніхто в житті не подумав би назвати чарівників, ельфів і гномів казками. Хоча б тому, що чарівники і гноми благополучно проживали поряд з людьми, а від ельфів залишилися численні і переконливі свідоцтва їх існування. І про паралельні світи було достовірно відомо, що такі існують, чому були наочні докази - так звані переселенці. Ніхто достеменно не знав, чому і як відбуваються переміщення, проте всі знали точно, що це буває. Допитливі маги, що займалися дослідженнями в цій царині, навіть вивели кілька закономірностей згаданого явища, проте зрозуміти його механізм так і не змогли. А іншим мешканцям світу було все одно, чого, чому і звідки беруться ці дивні чужинці. Звідки б не взялися, аби не заважали - не лізли зі своїм статутом у чужий орден, не намагалися переробити світ на свій смак, не ображали суспільну мораль і взагалі давали корінним мешканцям жити спокійно. В ту ніч, коли королівство Ортан в черговий раз поповнилося переселенцем, корінні жителі спали спокійно. Ніч була звичайнісінькою, нічим не примітною, яких в році буває повно. Не було ніякого свята, ніяких магічних знамень, і з астрономічної точки зору вона теж нічим не була цікава. Навіть дощу не було. Так що уявити, що саме сьогодні трапиться щось дуже важливе для долі королівства ніхто не міг.