- Познайомлю, - охоче кивнула Азіль. - А хочеш зустрітися зі мною сьогодні ввечері? Ти мені подобаєшся.
- Сьогодні я їду. Але за пропозицію дякую. Якщо я ще як-небудь з'явлюся тут, воно залишиться в силі?
- Так, - засміялася Азіль. - Тільки не тягни занадто довго, а то мені вже не так багато залишилося, рік-два, не більше.
Кантор знову посміхнувся і встав.
- Дуже радий був з тобою побачитися, Азіль, - сказав він, і це була чиста правда.