Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999

Тімоті Снайдер ПЕРЕТВОРЕННЯ НАЦІЙ Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569–1999

Маріанні Браун Снайдер

і Гаєві Естел Снайдер,

а також пам'яті

Люсіль Фішер Гедлі

і Герберта Міллера Гедлі

Власні назви та джерела

У цій книжці піде мова про трансформацію національних ідей, причини етнічних чисток та підстави для національного примирення. У ній також ітиметься про боротьбу за простір та спірні території, які в різні часи називались по-різному різними людьми, а тому й про несхожість історії та пам'яті, що стає очевидним, коли звертати увагу на власні назви. Для цього наведений нижче географічний покажчик містить топоніми вісьмома мовами, які використовувались під час написання цієї книги[1].

Кількох зауваг потребують і назви країн. У цій праці все, що стосується середньовічної Київської Русі, позначається як «києво-руське». Культура східних слов'ян ранньомодерної польсько-литовської Речі Посполитої називається «руською». Прикметник «російський» використовується для Російської імперії, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки і Російської Федерації. Термін «український» позначає географічне поняття в Середньовіччі та ранньомодерному часі, але політичне — в сучасному контексті. «Литовський» і «польський» стосуються відповідних політичних утворень і культур у відповідні часи. Історичні землі «Галичини» та «Волині» так і називатимуться протягом усього тексту.

Ця книжка грунтується на архівних матеріалах, збірках документів, парламентських стенограмах, міністерських меморандумах, газетах (місцевих, загальнодержавних і національних меншин різних країн і періодів), щоденниках, спогадах і листуванні, наукових публікаціях та інших друкованих і рукописних джерелах, а також на інтерв'ю з державними службовцями, депутатами парламентів, міністрами та головами держав. Назви архівів подано абревіатурами, збірок документів — їхніми короткими назвами: пояснення знаходяться в кінці книжки. Назви статей і книжок спочатку цитуються повністю, а потім подається лише прізвище автора та скорочена назва; решта джерел вказуються повністю.

Географічний покажчик

АНГЛІЙСЬКА	УКРАЇНСЬКА	ПОЛЬСЬКА	БІЛОРУСЬКА
Vilnius	Вільнюс	Wilno	Вільня
Lviv	Львів	Lwow	Львоў
Kyiv	Київ	Kijow	Kieў
Minsk	Мінськ	Minsk	Мінск
Galicia	Галичина	Galicja	Галічына
Volhynia	Волинь	Wolyn	Валынь
Poland	Польща	Polska	Польшча
Lithuania	Литва	Litwa	Летува
Belarus	Білорусь	Bialorus	Беларусь
Ukraine	Україна	Ukraina	Украіна
Russia	Росія	Rosja	Расея
РОСІЙСЬКА	ЇДИШ	НІМЕЦЬКА	ЛИТОВСЬКА
Вильнюс	Vilne	Wilna	Vilnius
Львов	Lemberik	Lemberg	Lvovas
Киев	Kiv	Kiew	Kijevas
Минск	Minsk	Minsk	Minskas
Галиция	Galitsye	Galizien	Galicija
Волынь	Volin	Wolynien	Volyne
Польша	Poyln	Polen	Lenkija
Литва	Lite	Litauen	Lietuva
Белоруссия	Vaysrusland	Weissrussland	Baltarusija
Украина	Ukraine	Ukraine	Ukraina
Россия	Rusland	Russland	Rusja

1

У своєму тексті автор намагався дотримуватись цього покажчика, називаючи міста, про які веде мову, відповідно до того, як їх звали претенденти на них або їхнє населення. Для спрощення читання ми намагались витримувати цей підхід щодо Вільна/Вільнюса, вживаючи першу назву для періоду до 1945 р., а другу — після. — Прим. перекладачів.