На початку 1990-х рр. здавалося, що Європейський Союз постав перед вибором: швидке розширення чи подальше виношування планів щодо запровадження спільної грошової одиниці. Насправді розширення зайняло стільки часу, що спільна грошова одиниця стала fai accompli[642]. Тим часом у структурі ЄС відбулась інша фундаментальна зміна. Тоді як у 1990-х рр. у Польщі та в решті східноєвропейських держав тривали реформи, ЄС усував останні бар'єри на шляху до безперешкодного внутрішнього пересування між країнами-членами та створював відповідний міцний зовнішній кордон. Цілком очевидно, що Шенгенська угода, задумана для уможливлення вільного руху в межах Європейського Союзу, сконцентрувала поліцейські сили на зовнішніх кордонах ЄС. Терористичні атаки 11 вересня 2001 р. консолідували цей режим. І це викликає занепокоєння. Перші дві частини цієї книги продемонстрували важливість контактів між освіченими елітами для перетворення та примирення націй. Як ми побачили в її третій частині, подібні контакти були життєво необхідними для вироблення великої стратегії «Культури» національного примирення між Польщею, Литвою, Білоруссю й Україною та мирного розпаду Радянського Союзу. Про це варто пам'ятати, оскільки розширення ЄС стає на заваді зв'язкам східної еліти з Польщею. Після приєднання Польщі до ЄС російські, білоруські та українські громадяни будуть (фактично та символічно) відділені від «Європи»[643]. Перед вісьмома мільйонами російських громадян, які щороку в 1990-х рр. відвідували Польщу (легально й нелегально), цю можливість буде закрито. Незалежно від того, чи вважали вони Польщу зразком, чи ні, цей досвід принесе їм розчарування та, можливо, приниження. Глибока прірва між Польщею та Білоруссю також буде на користь диктаторському режиму Лукашенка чи подібним до нього. Білоруські торговці, єдина група, що отримала поступки від Лукашенка, опиняться відокремленими від своїх ринків; у 1990-х рр. більшість із них мали певний зв'язок із Польщею і через неї — з ширшим світом вільної торгівлі та демократичних інституцій[644]. Ізолювати білорусів від Польщі означає позбавити їх єдиної демократичної можливості.
У 1997 рр. Україна та Польща запровадили безвізовий режим. Досвід, отриманий українцями у великій слов'янській державі, громадські інституції та вільний ринок якої працюють, є надзвичайно цінним для проведення соціальних реформ в Україні[645]. Проект побудови української держави — це наріжний камінь європейської безпеки у XXI ст., а головною його структурною прогалиною залишається відсутність адміністративної та економічної реформ, а також слабкість судової влади. Таким чином, ці польсько-українські зв'язки є надзвичайно важливими для Європи загалом. Польський міністр закордонних справ Геремек відверто говорив про це в 1997 р. під час свого офіційного візиту до Києва, що передував його першому візиту до Брюсселя[646]. Наприкінці 1990-х і у 2000–2001 рр. Польща опиралась європейським вимогам анулювати безвізовий режим з Україною, стверджуючи, що вона виконає свої зобов'язання після формального приєднання до ЄС. Таким чином, новий уряд «Солідарності» та президент Кваснєвський продовжували східну політику й залишались більш проукраїнськими, ніж того хотіли б їхні європейські партнери (та польська громадськість)[647]. Проте щойно Польща насправді приєднається до ЄС, її особливі угоди з Україною втратять чинність. Люблін і Брест, місця великих польських політичних та релігійних уній зі східними сусідами у ранньомодерний час, сьогодні лежать по різні боки польського східного кордону. Що Європейський Союз запропонує своїм новим сусідам, коли польський східний кордон стане і його кордоном?
643
Відповідним документом ЄС є: Амстердамський договір, Конференція представників урядів країн-членів, Брюссель, 23 вересня 1997 р.; про німецькі занепокоєння див.: Gazeta Wyborcza, 4 лютого 1998 р. — s. 6; 5 лютого 1998 р. — s. 1.
644
Minsk News, 3–9 лютого 1998 р. — p. 3; 10–16 березня 1998 р. — s. 1; Gazeta Wyborcza, 11 березня 1998 р. — s. 7.
645
День, 2 лютого 1999 р. — с. 7; Hrytsak Yaroslav. National Identities in Post-Soviet Ukraine // Cultures and Nations of Central and Eastern Europe / Gitelman Zvi et al. (
646
Gazeta Wyborcza, 15–16 листопада 1997 p. — s. 6. Хоча порівняння його українським колегою зовнішнього кордону ЄС із новою «залізною завісою» є перебільшеним, але воно привертає увагу до наслідків політики ЄС щодо його східних сусідів та Європи загалом. Український міністр закордонних справ Борис Тарасюк на інавгураційній зустрічі українсько-польської конференції з питань європейської інтеграції, Варшава, 29 березня 1999 р.
647
Gazeta Wyborcza, 28 квітня 1998 p. — s. 7; Falkowska Macieja. Spoleczenstwo polskie wobec wschodniej polityki wizowej, gospodarczej i kulturalnej. — Warszawa: CBOS, лютий 1995 p. — s. 19–31.