Спочатку нововведення не принесло видимих змін в постачанні струму. Ще декілька днів житло функціонувало на старих резервах.
Та дядя Ваня і собі мав резерви російської поезії. Мовчит Катруся читала їх в коридорах вголос, але стіни не одержували потрібного палива.
Нарешті, вилучили струм у кухні. Посипалися скарги. Хоч холодні обіди були, як і раніше, смачними, з напоями справа стояла інакше. Західні гості вимагали холодну кока-колу або гарячого чаю з молоком.
Ось настав день, коли струму не вистачило, щоб утримувати житло високо під хмарами. Воно почало спускатися на приземлення. Відпочивальний центр з усіма своїми гостями сунувся ближче і ближче в напрямку до Київського моря. Так зветься велике водосховище на Дніпрі.
Дядя Ваня першим з усіх присутніх упав у паніку. Його голос тремтів. Очі вирячились. Він бігав по коридору в пошуках рятівничого пояса.
– Я не вмію плавати! – кричав.
На щастя, в коридорі з’явилася мовчит Катруся. Її оточили налякані відпочивальники.
– Заспокойтеся! – сказала вона. – Декламуйте хором за мною!
Мабуть, колись небесні янголи водили поетовим пером, як він писав ці рядки. «Вечір» – справжній скарб художніх засобів. Стіни, почувши це розкішне поповнення, так і засяяли радістю. А Летюче житло понеслося вгору, на свій звичайний позем.
Сестра Маруся каже, що після цієї події Катруся читає вголос Кобзаря, а туристичне міністерство в Києві перейменувалося на міністерство гостинности.
«Новий Обрій» № 11, 1999 р.
______________________
Примітка
В цій збірці «Перетворення у тварин» представлена мала проза (переважно фантастично-сатирична) австралійського україномовного письменника Євгена Гарана, надрукована за період з 1954 по 1999 роки включно в періодичних виданнях українських діаспор – альманасі «Новий Обрій» (Мельбурн, Австралія) і журналі «Нові Дні» (Торонто, Канада).
Євген Гаран народився 26 березня 1926 року в околиці Бердянська. На початку 30-х його родина переїхала до Харкова, де згодом він отримав шкільну освіту. 1943 року виїхав із окупованої німцями радянської України до Німеччіни задля здобуття європейської вищої освіти. В університеті Ґеттінґена студіював іноземні мови. Після завершення Другої світової війни через деякий час переселився до Австралії, в місто Сідней, де й мешкає досі. Там закінчив Педагогічний інститут, а незабаром і Сіднейський університет. Працював шкільним викладачем німецької, французької, індонезійської та української мов. Між тим захоплювався літературною творчістю і писав тексти українською мовою, котрі друкувалися в журналах «На Дозвіллі» (м. Пляуен), «Арка» (Мюнхен), «Нові Дні» (Торонто), в газеті «Вільна Думка» (Сідней) і в альманасі «Новий Обрій» (Мельбурн). В Україні писання Є. Гарана були надруковані у збірці творів україномовних авторів Австралії «Знання мови», К., Веселка, 1993.
Тексти для цієї збірки «Перетворення у тварин» (складеної задля вільного розміщення в Інтернеті) її упорядник узяв із номерів журналу «Нові Дні», альманаху «Новий Обрій» і «Альманаху українського життя в Австралії. Сідней, 1997» (з останнього, до речі, і фотографія автора), викладених у форматах DJVU та PDF на сайті diasporiana.org.ua. На жаль, в Інтернеті присутні далеко не всі номери цих та інших видань, де публікувався Євген Гаран, тож у цій збірці лише ті тексти, котрі упоряднику вдалося знайти наразі у «всесвітньому павутинні». Деякі з них, до слова, викладені також для скачування у форматі DOC на сайті україномовної фантастики Аргонавти Всесвіту – argo-unf.at.ua. Два із представлених текстів були надруковані в обох періодичних виданнях: і в «Нових Днях», і в «Новому Обрії».
Для оформлення обкладинки збірки «Перетворення у тварин» використано фотознімок із міста Сіднея (де мешкає автор текстів), зроблений в 1985 році (рік публікації у «Нових Днях» тексту «Перетворення у тварин»).
Упорядник збірки «Перетворення у тварин». 2019 р.
_________________
Додаток
Альманах українського життя в Австралії. Видання українського часопису «Вільна думка» та Фундації українознавчих студій в Австралії. Сідней. 1994. (стор. 53-54).