— Це ж чого бідні? — не розуміє Ката. А раптом вони не бачать там різниці — пінгвін він чи пінгвінка? Що, як вони всі на одне лице?
— Урроди! — вставляє Нона.
— Не, не уроди. Просто їм все одно. Унісекс вони. Мені теж, практично, все одно, хоча, в кінці кінців, стрілка орієнтації хилиться в бік мучачіків. Може, тому, що вони…
— Що вони? Поліфункціональні?
— Ай… — Каті раптом набридає розвивати свою думку. Вона якось так лізла-лізла і злізла на ніц. А Нона поміж тим продовжує переповідати пінґвінячу новину:
— Тоді адміністрація зоопарку перелякалася, що пінгвіни не будуть розмножуватися…
— От ідіоти — вони що, не бачили, кого купляли? Чи думали, що з каміння пінгвіни вилуплюються?
— …і завезли їм іще чотирьох самиць. А пінґвіни-гоміки їх тупо проігнорували.
— Мачо-мени недороблені…
— Та навпаки. А тоді ще й ґей— і лесбійські ком'юніті Німеччини почали розводити хай навколо того інциденту: адміністрація, мовляв, здійснює сексуальні репресії щодо пінгвінів!
— Бу-га-га! — Ката уявляє собі, як зо два десятки тьотьок і дядьок бігають навколо пінґвінської клітки з прапорами Rainbow [97] і верещать яке-небудь дурнувате гасло. Чомусь спадає на думку «Libertе, еgalitе, fraternite!!!!!» [98] Ну, просто Катка не любить французів.
— I тоді директорка зоопарку махнула рукою і сказала: «А! Хай живуть, як собі хочуть!» Так би наша мама про нас сказала, правда, Кат?
— Дурний тебе піп хрестив! Чого би вона про нас таке казала?! Ми що — живемо подружнім життям?
— Фу, сама ти дура!
— Хоча, напевно, живемо. Хто би мене ще так пиляв систематично?
Нона ображається і надувається. Відвертається від монітора. Либонь, згадує, що працює вона за клятим Windows-ом, а Місrsoft — це зло, а зло — це глобалізація. Чи навпаки. Ката зітхає і думає, що про зло брендів і монополій з їх надприбутками заговорювати взагалі не варто — Нона образиться кревно. Тим паче, Ката-опозиціоністка завше хоче наголосити на протилежному. В даному випадку, на позитивних сторонах глобалізації — типу, на всесвітньому володінні англійською мовою. Це ж вам не хухри-мухри. І не цацкі-пєцкі вже й подавно.
— Пам'ятаєш про цей прикол — зобразити день у брендах? — розбавляє обстанову Ката. (Принаймні, пробує).
— Ага. Жах! — Нона ненавидить бренди й особливо рекламістів, котрі ті бренди проштовхують у мозок аморфного людського наїву. її настільна книжка — NO LOGO Наомі Кляйн.
— Мій би день (бляха-муха, реально треба жити в лісі, щоби не заляпатися брендовим гріхом! Хай здохне Procter Gamble!!! Сука, навіть блядський Word має у своєму словнику це словосполучення. В той час як слова «блядський» він не має. Навіть «курвлячий» не має, і «лярвуватий» і «шльондрівський». Тьху!) виглядав десь так:
Siemens mobile
Aquafresh
Nivea
Electrolux
Danone
Electrolux
Paulig
Tefal (нє, до сраки тєфаль, яйця «Сонечко щось зранку не лізуть)
Samsung
Windows XP
Word
Internet
Explorer
Siemens Mobile
Benetton
Adidas (буеее! Дитяча рабська праця!!!)
Celio
Diesel
Converse
Appearance «Мейнстрімна псевдо контр-культурна дура»
Swatch
Mercedes
Siemens Mobile (вдягаюся я падлюче довго й нудно, рухаючись зі швидкістю асфальтового катка чи балерини-героїнщиці. Ясен пень, запізнююся, тому уроди й передзвонюють)
Masaki Matsushima
Siemens Mobile (задрали!!!)
Чернігівське Біле
Warsteiner (коли нема див. вище)
Mercedes
Durex
…
Mercedes
Dove
Aquafresh
Folio (ну, бляха, люблю я почитати в ліжку, не завжди ж після сексу просто спати — інколи ще й додому після нього їхати, а перед тим для заспокоєння не хіло втиснути в себе сторіночок 12 «Ье Миг»)
Mercedes
Inter Spar (їдло насущне дай же нам днесь)
Mercedes
…
(секс вдома — тоже річ приємна. Тільки інколи вже спати хочеться).
Siemens Mobile,
Samsung
І ще купа всіх електронних бебехів:
ВСІМ НАДОБРАНІЧ, BCI SWITCH OFF!!!
— Фу, який тупий у мене день… — із сумом оголошую я Ноні.
— Отож-бо… — глибокодумно ставить жирну японську крапку (а ви бачили, які в японців крапки?!) вона.
«(…) Ну и главная радость — приобретение БИРЮЗОВЬІХ теней. Такое ретро…
Посмотрела «Богиню» Литвиновой. В голове появилось столько мыслей. что мне обычно не свойственно… Аж страшно. Надо сделать томографию.
(…)
Читаю Фуко, потому что снотворное снова закончилось. При этом, правда, слушаю панкуху (скажем соседям «НЕ СПАТЬ!»).
Мне снова можно пить. Закончилась моя диета, забрала у меня 14 килограммов моего трепетно любимого тела и 1 9 сантиметров в талии. Откуда у меня было столько? В сумке снова появилась фляга, а во фляге — ванильная водка. День проходит в постоянном откручивании — закручивании крышки. Алкоголь — это хорошо».
Це від Каті такий шматок листа. Мене дуже-дуже тішать її мессаджі. Допомагають жити. Як і її історійки про пінгвінів.
Тільки одне цікаво, — кажу я Ноні,— чому то вже друга людина поспіль пише мені про томографію? Спершу Фікус, тепер вона… Що ж вони хочуть там знайти?
— А пес їх там знає, — каже Нона. — Цілком можливо, що якесь засвідчення…
— Засвідчення Не-Самотності? — питаю я скоріше сама в себе, ніж у Нони. Та й навряд чи вона мене чує: час від часу я маю властивість говорити привидським голосом. Я потягую червоне вино, привезене з Риму, і тимчасово погоджуюся з тезою, що алкоголь — це хорошо. Аскольд у цей час трохи незграбно награє кісь п'єски на роялі. Коли я повертаюся в його бік, він мило й засоромлено посміхається. На якийсь час я навіть питаю себе: Аскольд то чи просто його голограма. Він же ніколи раніше не грав мені на тому клятому роялі. Інструмент стовбичив собі білою химерою посеред вітальні, допоки я не зпіздячила його в шизофренічні малиново-салатово-жовті кольори. Вийшло дуже весело, проте естети би образилися…