Він зістрибнув зі скелі і побіг до яйця. «Мабуть, Скарлет була права, — Подумав Річард, вслухаючись в ідучі знизу нестямні виски, виття і рев, — короткохвості гари дійсно на рідкість сварливі тварини». Гари в сказі носилися по плато, наскакували один на одного, падали, вищали, кусалися і несамовито працювали кігтями, роздираючи одне одного в шматки. Один з них, помітивши Річарда, з виттям кинувся на нього і тут же впав замертво, пронизаний мечем. Іншому Шукач відрубав пів-лапи. Гар голосно заскиглив і повалився на землю. Третьому він розсік крило, четвертому відрубав передні лапи. Річард навмисно не вбивав гарів. Поранені звірі з нестямними криками каталися по землі, додаючи каліцтв іншим і посилюючи бедлам. В пануючій навколо плутанині гари, якщо й помічали Річарда, не нападали на нього, поглинені куди більш важливими турботами. Зате нападав Річард.
Двох, вартуючих яйце, Річард убив. Він підняв яйце і, обхопивши зручніше обома руками, притиснув до грудей. Яйце було гарячим, але не обпікало, а швидше гріло. Правда, воно виявилося важчим, ніж можна було припустити, і Річарду довелося нести його обома руками. Не зволікаючи ні хвилини, Річард звернув ліворуч і помчав до лощини. Птахи, нічого не тямлячи, з гамором і писком носилися з боку в бік. Хаос посилювався. Два гари кинулися навздогін за Шукачем. Не втрачаючи присутності духу, він дбайливо опустив на землю яйце, оголив Меч Істини і прикінчив першого гара. Другому Річард відсік задні лапи. Він біг, притискаючи до грудей дорогоцінний вантаж, побоюючись тільки одного: як би не впасти. Ззаду з'явився ще один гар. Цього разу все обійшлося не так гладко: в останній момент гар встиг ухилитися від занесеного над ним меча. Він злобно заревів і кинувся на Річарда, але другий удар виявився вдалішим. Гар звалився замертво.
Річард стрімголов летів між пагорбами. Сили його закінчувалися. Кров скажено стукала в скронях. Під вагою яйця нили руки. Він задихався. Оглянувшись, Річард побачив, що гари летять за ним навздогін. Він зупинився і опустив на землю яйце. Гари почали приземлятися. Їх зелені очі палахкотіли люттю. Річард вихопив меч з піхов і кинувся на першого ж, хто насмілився наблизитися. Він відітнув чудовиську півкрила, а заодно і голову. Решта з дикими криками кинулися на Шукача.
Але тут все навколо освітилося сліпучим спалахом, в гарів ударив струмінь рідкого полум'я, спопеливши на місці тих, хто не встиг відскочити сторону. Річард задер голову: прямо над ним зависла в повітрі Скарлет. Дракониху била гігантськими крилами і розлючено плювалася полум'ям. Відігнавши гаров на достатню відстань, Скарлет витягнула пазуристу лапу і дбайливо підхопила яйце. Інший лапою вона підчепила Річарда за пояс і тут же, не втрачаючи часу, злетіла вгору, переслідувана парочкою гарів. Одного дістав мечем Річард, з іншим Скарлет розправилася самостійно, гидливо плюнувши в нього полум'ям.
Дракониха загрозливо заревіла, наводячи жах на дивом уцілілих гарів, і піднялася до хмар. Річард, як і раніше висів у неї в пазурах. Шукачеві довелося змиритися з таким способом пересування. Хоча після деяких роздумів він прийшов до висновку, що з усіх точок зору його набагато більше влаштовує політ на спині дракона, а не в пазурах. Але, з іншого боку, перспектива перебування на твердій землі в товаристві таких сварливих тварин, як короткохвості гари, приваблювала його ще менше. Немов в відповідь на його думки звідкись знизу підлетів черговий гар. Коли той відважно кинувся до яйця, Річард, приловчившись, відсік гару крило. Звір закружляв в повітрі і, видавши несамовитий крик, завалився вниз. Після цього у решти гарів пропала всяка охота переслідувати дракониху.
Скарлет летіла високо в небі, віддаляючись геть від Палаючого джерела. Річард висів у неї в пазурах і відчував себе здобиччю, призначеною в їжу малятку-дракончику. Від залізної хватки у Шукача нили ребра, але він не скаржився. Він ще недостатньо добре вивчив характер червоних драконів і тому не був упевнений, що Скарлет не спаде на думку у відповідь на його скаргу розтиснути кігті. До землі було занадто далеко, і Річард розумно вважав, що це занадто радикальний спосіб позбутися болю.
Вони летіли вже кілька годин. Згодом Річард остаточно змирився зі своїм становищем і навіть ухитрився влаштуватися зручніше. Тепер він з висоти драконячого польоту дивився на миготячі внизу луки, пагорби, ліси, стрімкі бурхливі потоки. Йому навіть попалося на очі кілька маленьких містечок. Чим далі вони летіли, тим більш похмурим і суворим ставав пейзаж внизу. Пагорби змінилися нагромадженнями скель. Всюди, аж до самого горизонту, із землі піднімалися гірські піки і похмурі стрімчаки. Плавно змахуючи крилами, Скарлет все набирала висоту. Річард злякався, що ось-ось зачепить ногами якусь скелю. Внизу простягалася безплідна пустка, безладно усіяна величезними бурими валунами. Здавалося, якийсь гігант, граючись, розкидав їх, як монети на столі: одні височіли стовпчиками, інші валялися окремо, треті громадилися невеликими купками.