В очах Келен блищали сльози, але голос залишався рівним і спокійним:
— Цієї ночі Ша помре. Вона не може довго жити далеко від батьківщини, відірвана від близьких їй створінь, і в неї не залишилося сил, щоб ще раз перетнути кордон. Ша пожертвувала життям, щоб мені допомогти. Якщо Даркен Рал доб'ється успіху, загибель загрожує всьому її роду, як, втім, і багатьом іншим.
Келен відкрутила корок і поклала маленьку пляшечку на розкриту долоню.
Над флаконом піднявся крихітний мерехтливий вогник і поплив вгору, осяваючи все навколо ніжним сріблястим сяйвом. Повільно обертаючись, вогник завис у повітрі між ними. Річард був вражений. Він сидів нерухомо, відкривши рот, і дивився на чудо…
— Добрий вечір, Річард Сайфер, — тоненько проспівало диво.
— Добрий вечір, Ша, — хрипко прошепотів у відповідь Річард.
— Спасибі тобі, Річард Сайфер, що ти допоміг сьогодні Келен. Цим ти допоміг і моєму роду. Якщо тобі коли-небудь доведеться туго, назви тільки моє ім'я, і Мерехтливі в ночі допоможуть тобі.
— Спасибі тобі, Ша. Але я не хотів би опинитися в Серединних Землях. Я тільки допоможу Келен розшукати Великого Чарівника, а потім відведу її на захід. Там ми сховаємося від переслідування тих, хто шукає нашої смерті.
Мерехтлива в ночі безшумно крутилася в димному повітрі. Здавалося, вона розмірковує. На обличчя Річарда падало сріблясте сяйво, і його переливи викликали давно забуте відчуття тепла і безпеки.
— Роби, як рахуєш за потрібне, — проспівала Ша, і Річард відчув величезне полегшення. Світла цятка знову закрутилося в нього перед очима. — Але знай, Даркен Рал переслідує вас обох. Він не дрімає. Він не зупиниться на своєму шляху. Якщо ви спробуєте сховатися, Рал відшукає вас. В цьому можеш не сумніватися. Ти беззахисний перед його могутністю. Він уб'є вас обох. Зовсім скоро.
У Річарда пересохло в роті. Вже краще б його прикінчив гар. По крайній мірі, відразу.
— Скажи мені, Ша, є у нас хоч який-небудь шлях до порятунку?
Вогник знову закрутився, кидаючи сріблясті відблиски на їхні обличчя і на соснові гілки.
Потім Ша зупинилася.
— Якщо ти повернешся до Рала спиною, твої очі не зможуть бачити його, і тоді він схопить тебе. Це доставить йому задоволення.
Задоволення… Річарда пересмикнуло.
— Але… Можемо ми що-небудь зробити?
І знову крихітний вогник закрутився в нього перед очима. Цього разу, перш ніж зупинитися, Ша майже впритул наблизилася до його обличчя.
— Гарне питання, Річард Сайфер. Хороше питання. Відповідь на нього — в тобі. Ти повинен знайти її. Ти повинен знайти відповідь, або вас уб'ють. Скоро.
— Як скоро? — Голос його став хрипким. Йому коштувало великої праці тримати себе в руках.
Вогник трохи відсунувся. Річард боявся упустити шанс хоч щось прояснити в тому, що відбувалося. Він відчував, як грунт вислизає у нього з-під ніг.
Мерехтлива в ночі завмерла.
— Перший день зими, Річард Сайфер. Як тільки зійде сонце. Якщо Даркен Рал до того не вб'є тебе і якщо ніхто його не зупинить, то в перший день зими, як тільки зійде сонце, загине весь мій рід. І ви обидва теж загинете. Даркен Рал отримає насолоду від вашої загибелі.
Річард спробував підійти з іншого кінця.
— Ша, Келен намагається врятувати твій рід, я хочу їй допомогти. Ти пожертвувала життям, щоб допомогти їй. Якщо ми зазнаємо невдачі, всім кінець. Ти сама щойно це сказала. Прошу тебе, Ша, відповідай, чи можеш ти підказати мені, як зупинити Даркена Рала?
Вогник зробив невелике коло всередині куреня, осяваючи все рівним сріблястим сяйвом, і знову нерухомо повис перед Річардом.
— Я вже дала відповідь на твоє питання. Шукай в собі. Шукай відповідь, або загинеш. Жалкую, Річард Сайфер. Хочу допомогти. Не знаю відповіді. Знаю тільки, що відповідь — в тобі. Шкодую. Шкодую.
Річард кивнул Мерехтливій і запустив п'ятірню у волосся. Незрозуміло, хто з них сильніше засмутився: він чи Ша. Глянувши в сторону, він побачив Келен, яка спокійно спостерігала за подіями.
— Добре, Ша. А можеш ти сказати, чому Рал хоче вбити мене? Тому що я допоміг Келен, або у нього є інша причина?
Ша підлетіла ближче.
— Інша причина! Таємниця!
— Що?! — Річард схопився. Мерехтлива в ночі злетіла слідом за ним.
— Не знаю. Шкодую. Знаю тільки, що він намагається вбити тебе.
— Як звуть Чарівника?
— Гарне питання, Річард Сайфер. Шкодую. Не знаю.
Річард опустився з землю і закрив обличчя руками. Ша повільно кружляла навколо його голови, відкидаючи по сторонах срібні відблиски. Річард раптово усвідомив, що Мерехтлива в ночі хоче втішити його і що жити їй залишилося зовсім недовго. Вона вмирала і все ж намагалася його втішити. Річард ковтнув клубок, що підступив до горла.