— Не знаю. Може, його відсутність і не означає біди, але не виключено, що воно викликане чимось серйозним.
— Наші коні! Вони зникли!
Келен схопилася, рука її потягнулася до ножа.
— Ти можеш визначити, де він?
Зедд здригнувся.
— Я відчуваю інших. Інших, відзначених печаткою підземного світу.
Не встиг він піднятися, як пролунав тріск і з кущів вивалився Чейз. Страж кордону, похитнувшись, з глухим стогоном звалився на землю. Зедд побачив, що руки Чейза вивернуті назад і міцно пов'язані, на одязі — кров. Багато крові. Чарівник весь стиснувся: він відчув присутність людей, чотирьох чоловіків.
Слідом за Чейзом із заростей виліз величезний чоловік. Коротке світле волосся незнайомця, стрижене їжачком, розділяла широка чорна смуга. Він окинув поглядом стоянку і недобре посміхнувся. Порожні, холодні очі вперлися в старого Чарівника. Зедда охопило мимовільне тремтіння.
Келен підібралася, немов пантера, готова до стрибка.
— Демміні Насс, — прошипіла вона.
Той підчепив великим пальцем ремінь.
— А, отже, Мати-сповідниця, чутки про мене дійшли і до тебе? — Його огидна посмішка стала ще ширшою. — Я радий. Повинен сказати, що я про тебе багато чув. Твій дружок відправив на той світ п'ятьох моїх хлопців. Але нічого, він ще за це заплатить. Не зараз. Пізніше. Після того, як ми з тобою трохи побавимося. Не хочу позбавляти його задоволення сповна насолодитися цим видовищем.
Келен озирнулася на трьох інших високих світловолосих чоловіків, які мовчки виступили з лісу і стали позаду Демміні Насса. Табір оточений! Втім, для Чарівника це не проблема. Всі троє були на одне обличчя. Зедд подумки назвав їх Перший, Другий і Третій. Люди Насса відрізнялися потужною статурою. Незважаючи на холод, шкіра їх блищала від поту. Мабуть, Чейз задав їм жару. Тільки незрозуміло, чому всі четверо так спокійні: прибрали зброю і, судячи з усього, не відчувають жодних сумнівів у власній перевазі.
Впевненість бандитів дратувала Зедда. Їх задоволені посмішки просто лютили його.
Зедд відразу зрозумів: перед ним Квод, посланий Ралом Даркеном. Він надто добре знав, що робили Квод зі сповідницями. У Чарівника кров скипіла в жилах при одній думці про те, що загрожує Келен. Він не дозволить негідникам поглумитися над нею. Поки він живий, цьому не бувати.
Демміні Насс і Келен пожирали один одного очима.
— Де Річард? Що Рал з ним зробив? — Владно запитала вона.
— Хто?
Келен стиснула зуби.
— Шукач.
Демміні посміхнувся.
— Ну, тепер це не твоя турбота. Ми з Магістром Даркеном самі розберемося з ним.
— Говори! — Прошипіла вона.
— Не розумію я тебе, Мати-сповідниця! — В голосі Насса звучало відверте знущання. — Зараз тебе повинні турбувати інші проблеми, куди як більш важливі. Тобі належить подарувати чимало приємних хвилин моїм хлопцям. Подумай краще про те, як доставити їм побільше задоволення. Шукач — не твоя турбота.
Зедд вирішив, що прийшла пора втрутитися, поки справа не зайшла занадто далеко. Він звів руки до неба і прошепотів давнє заклинання, найсильніше з тих, що були йому відомі. Пролунав гучний тріск. Поляна засяяла яскравим зеленим світлом. З пальців Чарівника одночасно вилетіли чотири блискавки, спрямовані на кожного з чотирьох непроханих гостей. Пролунав гуркіт грому.
Перш ніж Зедд встиг збагнути, що коїться, відбулося непередбачене. Занадто пізно старий Чарівник усвідомив, що люди Рала захищені невідомими йому чарами підземного світу.
Зелені блискавки відбилися від бандитів, не заподіявши їм ніякої шкоди, і полетіли до Зедда. В ту ж мить Чарівника скувало його ж власне заклинання. Зедд застиг як статуя, не в силах поворухнутися.
Демміні Насс витягнув палець з-під ременя.
— Проблеми, старий? — Ввічливо поцікавився він.
Келен зблідла від люті. Вона рішуче приставила долоню до випещених грудей ватажка. Зедд напружився в очікуванні знайомого беззвучного грому.
Але нічого не сталося.
За здивованому погляду сповідники він зрозумів, що та зазнала невдачі.
Демміні Насс різко опустив кулак їй на руку. Пролунав хрускіт.
Келен, скрикнувши від болю, впала на коліна. Стиснувши ніж у здоровій руці, Сповідниця кинулася на стоячого перед нею громилу, але той випередив її. Насс схопив Келен за волосся і відкинув убік. Дівчина в розпачі встромила клинок в тримаючу її руку. Насс вирвав ніж з кулака Келен і кинув його в кущі. Намотавши собі на руку довге волосся дівчини, він неспішно вдарив її долонею по обличчю. Келен відчайдушно чинила опір, але Насс тільки сміявся над нею. Троє інших підійшли ближче.