— Вибач, Мати-сповідниця, боюся, ти не в моєму смаку. Але не турбуйся, ці хлопці будуть безмірно щасливі надати тобі люб'язність. Хоча спробуй покрутити дупою, — пирхнув він, — може, я ще й передумаю.
Демміні жбурнув дівчину своїм людям. Ті негайно стали перекидати її від одного до іншого, обсипаючи ударами. Вони штовхали Келен з боку в сторону, поки у тої не закрутилася голова. Тепер вона падала, переходячи з рук в руки, безпорадна, як миша в пазурах кота. Розсипане волосся впало їй на обличчя. Келен змахнула кулаком, але, не бачачи, нікого не зачепила. Це лише ще більше розвеселило бандитів.
Той, кого Зедд назвав Першим, вдарив її кулаком в живіт. Келен зігнулася навпіл і впала на коліна, задихаючись від болю. Тут же її схопив за волосся Другий і змусив встати на ноги. Третій рвонув Келен за комір сорочки і вирвав всі гудзики. Троє знову взялися грубо жбурляти Сповідницю туди і сюди, з кожним кидком роздираючи на ній сорочку. Коли вони стягнули рукав зі зламаної руки, Келен, не втримавшись, пронизливо скрикнула.
Зедд не міг навіть тремтіти від клекотілої у ньому люті, не міг закрити очі, щоб не бачити цього, заткнути вуха, щоб нічого не чути. Болісні бачення минулого захлиснули Чарівника, накладаючись на реальність і наповнюючи її ще більш страшним змістом. Біль, спричинена спогадами, так скрутила Зедда, що він не міг зітхнути. Біль, терзала його при вигляді того, що відбувається зараз, розривала серце. Зедд готовий був пожертвувати життям, аби звільнитися від кайданів підземного світу і врятувати Келен. Хоч би вона не пручалася! Від цього буде тільки гірше. Марно… Він знав, що сповідниці завжди б'ються до кінця. Всіма доступними засобами. Але сил Келен було явно недостатньо, щоб здобути перемогу.
Ув'язнений в темницю свого тіла, немов замурований у кам'яній стіні, старий Чарівник боровся з безпорадністю всією відомою йому магією. Він випробував кожне відоме йому закляття, кожен трюк. Марно. Нічого не допомагало. Зедд відчував, як по щоках його біжать сльози.
Третій схопив Келен за зламану руку і з реготом жбурнув дівчину приятелям. Вона знову закричала. Вишкіривши зціплені зуби, вона звивалася і відбивалася ногами, але Перший і Другий міцно тримали її за руки і за волосся. Третій підійшов ближче, розстебнув на ній ремінь і рвонув штани, висмикуючи гудзики. Келен плюнула Третьому в обличчя. Той лише розреготався у відповідь і почав стягувати з неї штани. Другий з Першим з усіх сил намагалися втихомирити люто чинячу опір дівчину, і, незважаючи на явну перевагу, ледве могли з нею впоратися. Якби не зламана рука, можливо, Келен і вдалося б вирватися, але Другий грубо викрутив понівечену кисть. У Келен знову вирвався крик болю. Перший потягнув дівчину за волосся і закинув їй голову. Третій тут же припав ротом до шиї Келен, впиваючись в неї зубами. Потім він послабив ремінь, розстебнув штани і накрив ротом її губи, заглушаючи крики. Товсті пальці обмацали груди і повільно спустилися вниз, до темного трикутника внизу живота.
Штани зісковзнули на землю. Третій втиснув коліна між ногами Келен, змушуючи її розвести стегна. Дівчина відчайдушно звивалася, намагаючись запобігти неминучому. Пальці полапали у Келен між ніг і вповзли в неї. Лице Келен почервоніло від гніву, зіниці розширилися. Її груди важко здіймалися.
— Опустіть її на землю! Та тримайте міцніше! — Скомандував Третій Першому і Другому.
Келен різко підкинула коліно і вдарила Третього в пах. Той застогнав і зігнувся навпіл. Дружки радісно загелготали. Очі Третього налилися гнівом. Він випростався і з силою вдарив кулаком по губах дівчини. На підборіддя Келен струменем хлинула кров.
Чейз зі зв'язаними руками кинувся на допомогу. Він врізався Третьому головою в живіт. Обидва повалилися на землю. Третьому не пощастило: спущені штани заплуталися навколо щиколоток. Перш ніж він встиг щось зробити, Чейз стиснув ногами товсту шию Третього. Блакитні очі вилізли з орбіт. Страж кордону, не випускаючи противника, перекотився на бік. Почувся гучний хрускіт, і важке тіло Третього обм'якло.
Демміні Насс кинувся до вартового кордону. Він бив Чейза ногами по ребрах до тих пір, поки той не втратив свідомість.
У повітрі майнула сіра блискавка. З загрозливим риком Брофі кинувся на груди ватажкові. Вовк люто рвав Насса гострими іклами, вишукуючи зручний момент, щоб вчепитися йому в горло. Противники покотилися по бруду. Блиснув клинок.
— Ні! — Відчайдушно закричала Келен. — Брофі! Ні! Назад!
Занадто пізно. Гостре лезо з нудотним звуком увігналося Брофі в живіт. Демміні Насс, не перестаючи, наносив удар за ударом. У лічені секунди все було скінчено. Брофі лежав, розпростертий на землі, густа сіра шерсть злиплася від крові. Лапи вовка в останній раз судорожно сіпнулися, і звір затих.