Зедд впав на коліна. Серце його розривалося від болю. Чарівник заридав в голос. Звалилася остання опора. Він нічого більше не міг і не хотів. До чого продовжувати боротьбу? Чи не краще просто померти? Зедд картав себе. Що він накоїв? Як міг допустити, щоб Річарда втягнули в цю шалену гру? Саме Річарда, а не когось іншого! Чарівник зрозумів, чому Даркен Рал не вбив його вчора: він хотів, щоб Зедд спершу помучився. Це було цілком у дусі Рала.
Чейз присів поруч зі старим і обняв його за плечі.
— Мені дуже шкода, Зедд, — прошепотів він, — Річард був і моїм другом. Мені дуже шкода.
— Дивись на мене, — наказала Келен Демміні Нассу і занесла булаву.
Насс підняв очі. Сповідниця з силою обрушила булаву йому на голову. Насс осів на землю, як лялька з тряпок.
Зедд впорався з риданнями, які душили його і, хитаючись, підвівся з колін. Келен попрямувала до Чарівника.
Вона дістала з дорожнього мішка олов'яну миску і простягнула Чейзу.
— Набери отруйних ягід з куща кривавого зіва. Півмиски, більше мені не знадобиться.
Чейз розгублено глянув на сповідницю.
— Зараз?
— Так.
Він вловив попереджуючий погляд Зедда.
— Добре. — Страж кордону зібрався було йти, але на півдорозі повернувся. Він зняв з себе важкий чорний плащ і накинув на плечі Келен, прикриваючи її наготу. — Келен… — Чейз довго дивився на неї, намагаючись підібрати слова, потім важко зітхнув, похнюпив голову і відправився виконувати доручення.
Келен провела відходячого Чейза порожнім поглядом, який нічого не виражав. Зедд підняв з землі шматки її сорочки і змочив в струмку. Опустившись на землю поряд зі сповідницею, він обережно промив їй рани, заговорюючи біль. Потім, порившись в кишенях балахона, дістав флакончик з цілющою маззю і змастив синці та садини. Келен не протестувала. Вона перенесла все без єдиної скарги. Завершивши лікування, старий Чарівник підняв пальцем підборіддя Келен, заглянув їй в очі і тихо заговорив.
— Річард помер не даремно. Він знайшов третю скриньку Одена і врятував всіх живучих. Пам'ятай про нього, мила. Ніхто, крім нього, не зміг би цього зробити.
Лице Келен було мокрим від дощу.
— Я буду пам'ятати тільки те, що любила його. Я вже ніколи не зможу йому цього сказати.
Зедд прикрив очі від болю. До чого ж важка вона, ноша Чарівника!
Повернувся страж кордону. Він простягнув сповідниці миску з отруйними ягодами. Та попросила його знайти палицю, яку можна було б використати як товкачку. Чейз підібрав з землі масивну галузку і кількома помахами ножа надав їй потрібної форми.
Келен взялася за роботу, потім зупинилася, задумавшись, і подивилася на Чарівника. У зелених очах блиснула загроза.
— Даркен Рал мій, — попередила вона.
Зедд кивнув.
— Я знаю, мила.
Келен нічого не відповіла. По її щоках котилися сльози.
— Я поховаю Брофі, — тихо сказав Чейз. — Решта можуть гнити і так.
Келен ретельно розтерла червоні ягоди, додала в миску трохи попелу і попросила Зедда потримати маленьке дзеркальце, поки вона намалює на обличчі червоні блискавки — символ Кон Дар. Сповідниця змочила палець в сік і швидким помахом руки провела три лінії: одну — від скроні над бровою, другу — по віку, третя перетнула щоку навскоси і закінчилася в куточку рота. З тією ж стрімкістю Келен намалювала другу блискавку — дзеркальне відображення першої.
Знаки Кон Дар змінили сповідницю. Тепер вона виглядала лякаюче. Застереження невинним, прокляття — винним.
Келен розчесала злипле, поплутане волосся, скинула плащ і вбралася в біле плаття сповідниці.
Повернувся Чейз. Келен віддала вартовому кордону плащ і ввічливо подякувала йому.
— Залиш собі, — запропонував Чейз, — тепер холодно.
— Я — Мати-сповідниця. Я не одягну ніякого плаща.
Страж кордону не став сперечатися.
— Коні зникли. Всі, — похмуро повідомив він.
— Отже, ми підемо пішки, — байдуже відповіла Келен. — На нічліг зупинятися не будемо. Якщо хочете, можете мене супроводжувати. Але я поспішаю. Вам нелегко буде витримати мою швидкість.