— Але ти повинен був сказати мені все! Тебе ж торкнулася сповідниця!
Річард посміхнувся.
— Справді? Перше Правило Чарівника! Перше і найголовніше. Тобі варто було б трохи краще захиститися від нього. Така ціна самовпевненості. Я визнав свою вразливість, ти — ні. Мені не сподобався запропонований тобою вибір. А оскільки, слідуючи твоїм правилам, я перемогти не міг, довелося подумати і винайти парочку нових. У Книзі сказано, що переконатися в справжності переданого знання ти можеш лише за допомогою сповідниці. Тобі тільки здавалося, що ти виконав цю умову. Перше Правило Чарівника! Ти повірив тому, що хотів повірити. Я побив тебе.
— Цього не може бути! Та це просто неможливо! Яким чином тобі вдалося знайти засіб?
— Ти сам учив: все на світі, в тому числі і магія, має зворотню сторону. «У світі немає нічого, — сказав ти, — що не мало б зворотньої сторони… Постарайся знайти повноту сприйняття». — Річард повільно похитав головою. — Не слід було тобі вчити мене чогось, якщо ти не хотів, щоб я це знав. Ну а коли ти передав мені знання, я вільний використати його, як побажаю. Спасибі, Батьку Рал, що навчив мене найголовнішого — як стати коханим Келен.
Лице Даркена Рала спотворилося від болю. Він сміявся і плакав.
Річард озирнувся.
— Де Келен?
— Я бачив, як вона попрямувала он у ту сторону, — відповів Зедд, вказуючи довгим кістлявим пальцем.
Річард вклав меч у піхви і кинув погляд на Даркена Рала, який продовжував відчайдушну боротьбу з фіолетовим полум'ям.
— Прощай, Отець Рал. Мені немає потреби дивитися на твою агонію. Упевнений, ти помреш і так.
— Річард! — Заволав Рал вслід Шукачеві. — Річард!
Старий Чарівник один залишився з Ралом Даркеном. Він дивився, як прозорі пальці диму обвивають білий одяг, міцно пов'язуючи невдалого володаря світу. Зедд ступив вперед. Блакитні очі переметнулися на старого.
— Ти переміг мене, Зеддікус Зул Зорандер. Але перемога твоя не остаточна.
— Самовпевнений до останнього подиху?
Рал посміхнувся.
— Скажи мені, хто він?
— Шукач, — відповів Зедд, здивовано знизав плечима.
Даркен Рал, пересилюючи біль, хрипко засміявся.
— Адже він твій син? Ну що ж, принаймні мене переміг народжений з даром. Я знаю, ти його батько.
Зедд негативно похитав головою, його рот скривився в сумній посмішці.
— Він мій онук.
— Ти брешеш! Для чого ж тобі треба було накидати на нього мережу, яка приховувала ім'я батька?
— Я огорнув Річарда мережею лише тому, що хотів приховати від нього ім'я блакитноокого покидька, який згвалтував його матір і подарував йому життя.
Брови Даркена Рала зметнулися вгору.
— Твою дочку вбив Квод! Батько казав мені!
— Всього лише маленький трюк. Я повинен був захистити її від небезпеки. — Зедд спохмурнів. — Ти навіть не знав, хто вона така, але все одно поглумився над нею. І, сам того не бажаючи, подарував їй щастя. Ти залишив їй Річарда.
— Я його батько? — В жаху прошепотів Рал.
— Так. Коли ти згвалтував мою дочку, я зрозумів, що не зможу покарати тебе. Я хотів тільки одного: захистити і втішити її. Ми перебралися в Вестланд. Там моя дочка зустріла молодого вдівця, на руках якого після смерті дружини залишився синочок. Джордж Сайфер був хорошою, доброю людиною. Я пишався тим, що у мене такий зять. Джордж знав правду, але це не заважало йому любити Річарда, як рідного сина. Але про те, хто я такий, він навіть не здогадувався. Це було надійно приховане за допомогою чар. Я міг би зненавидіти Річарда за те, що він твій син. Але хіба цей малюк був винен у злочинах свого батька? Я полюбив його таким, який він є. Ти не знаходиш, що він справжній чоловік? Тебе переміг той самий спадкоємець, про якого ти так мріяв. Спадкоємець, народжений з даром. Це рідкість. Річард Сайфер — істинний Шукач. Кров Ралів змішалася в його жилах з кров'ю Зорандерів. Запальність і схильність до насильства врівноважені в ньому здатність до любові, розуміння і прощення.
Навколо Даркена Рала замиготіли чорні тіні магії Одена. Корчачись від болю, він ставав все прозоріше і прозоріше. Як дим.
— Подумати тільки, Будинок Ралів поріднився з Будинком Зорандерів! Все-таки він мій спадкоємець. Значить, в якомусь сенсі, я переміг, — прохрипів Даркен Рал.
Зедд негативно похитав головою.
— Ти програв. Програв по всіх статтях.
Світло і темрява змішалися і закружляли в ревучому вихорі. Земля здригнулася. Чорний, як дьоготь, магічний пісок, втягнуло у вир, який обертався над безоднею. Звуки світу живих і царства мертвих злилися в єдине страхітливе виття.