Чарівник поправив рукава балахона.
— На світі, — почав він, — є магія древня і небезпечна. Її влада не знає кордонів. Магія ця — дитя землі, дитя самого життя. Вона схована в трьох шкатулках, званих скриньками Одена, і дрімає до тих пір, поки не знайдеться сміливець, який наважиться ввести їх в гру. Далеко не всякий здатний на це. Перш ніж ввести в гру шкатулки, необхідно отримати особливе знання, для осягнення якого потрібні довгі роки. Але це ще не все. Той, хто зважиться почати гру, повинен володіти величезною внутрішньою силою. І коли в руках у такої людини виявиться хоча б одна скринька, він зможе закликати магію Одена. З цієї години йому дається рівно рік на те, щоб відкрити скриньку. Але раніше він зобов'язаний у що б то не стало роздобути дві решту, інакше магія не подіє. Якщо ж йому не вдасться за цей час заволодіти всіма трьома скриньками і відкрити ту, яка потрібна, він поплатиться життям. Для того, хто вступив у гру з цією магією, шляху назад не існує. Даркен Рал повинен або відкрити скриньку, або померти. Термін закінчується в перший день зими.
На лобі Чарівника залягли важкі складки, але погляд світився рішучістю. Старий подався вперед, нахилившись до співрозмовників.
— У кожній скриньці таїться особлива сила. Відкривши скриньку, її можна випустити на свободу. Якщо Рал відкриє потрібну скриньку, магія Одена стане підвладна йому. Я говорив, що магія Одена — це магія життя. Безмежна влада над усіма, живими і мертвими, опиниться в його руках. Рал буде вічно панувати над світом. Він зможе вбивати тих, хто йому неугодний, однією лише думкою. Вбивати будь-яким способом, яким забажає. І ніхто не зможе сховатися від нього.
— Схоже, це жахливо зла магія, — задумливо промовив Річард.
Зедд випростався і похитав головою.
— Ні, зовсім ні. Магія Одена — всього лише влада. Влада життя. Як і всяка влада, вона сама по собі не зла і не добра. Вона існує, і все. Магію Одена можна використовувати і для того, щоб ростити хліб, виліковувати недуги, щоб покінчити з війнами. Суть не в магії — суть в тому, хто нею володіє. На зло він використає дану йому владу або на благо — вирішувати йому. Вибір Рала, на жаль, досить очевидний. Не думаю, щоб він обдурив наші очікування.
Старий замовк, даючи Річарду час подумати. Він завжди так робив, говорячи про серйозні речі. Зедд був повний рішучості довести до свідомості друга весь жах ситуації, що склалася. Келен, судячи з усього, хотіла того ж. Річарду ж не треба було довго обдумувати почуте. Магія Одена детально описувалася в Книзі Зниклих Тіней, яку він давно завчив напам'ять. Річард міг уявити собі, які лиха загрожують всім живучим зараз, відкрий Рал потрібну шкатулку. Знав він і про те, що станеться, якщо Рал помилиться і відкриє іншу. Але йому доводилося приховувати своє знання.
— А якщо Рал відкриє не ту шкатулку?
Зедд чекав цього питання. Він знову подався вперед і заговорив:
— Варто йому відкрити іншуу шкатулку, як магія Одена заволодіє ним, і він помре. — Зедд виразно клацнув пальцями. — Тоді — все відмінно: ми врятовані, загроза зникне. — Чарівник нахилився до Річарда. На лобі в нього проступили глибокі зморшки, погляд став жорсткішим. — Але якщо він відкриє третю, то кожна билинка, кожне дерево, кожна мошка, кожен звір, кожна людина — словом, кожна жива істота перетвориться у прах. Життя скінчиться. Бо магія Одена — двійник магії життя, але життя і смерть невіддільні один від одного. А тому магія Одена — і магія смерті.
Зедд відкинувся назад, втомлений і спустошений. Річард давно читав про це, але тільки зараз, почувши все з вуст учителя, вперше усвідомив, що написане може здійснитися. Тепер, коли страшні слова були вимовлені, вони начебто знайшли нове життя, і шляху назад не залишалося. Річард згадав, як учив в дитинстві таємну Книгу. У ті часи все написане в ній здавалося хлопчикові чужим і далеким. Йому і в голову не могла прийти думка, що слова Книги мають до нього хоч якесь відношення. Тоді його турбувало одне: необхідність зберегти таємне знання і повернути Книгу власнику. Річард дуже хотів розповісти про все Зедду, але клятва міцно пов'язувала його. Клятва вимагала, щоб він продовжував грати і задавати непотрібні питання.
— А як Рал визначить, яку слід відкрити скриньку?
Зедд обсмикнув рукава балахона, поклав руки на стіл і заговорив, дивлячись вниз, на сплетені пальці.
— Тому, хто наважиться ввести шкатулку в гру, дається якесь знання. Мабуть, Ралу відомо, яким чином визначити, що в якій шкатулці лежить.
Це було схоже на правду. Про існування Книги не знав ніхто, крім істинного власника. Очевидно, Ралу, коли він вступив в гру, теж відкрилася ця таємниця. У Книзі нічого такого сказано не було, але це здавалося цілком розумним. Раптово Річарда осінило: Даркен Рал полює за ним через Книгу! Ця думка настільки приголомшила Річарда, що він не відразу усвідомив сенс наступної фрази Чарівника: