...
Коли настала ніч, розхвильований Петро, попри заспокійливі настанови Дениса та інших співкамерників, так і не зміг заснути. Як і більшість в’язнів, він усю ніч не зімкнув очей, перебуваючи в огидному стані очікування своєї долі. Цього разу охоронець робив обхід камери проти годинникової стрілки, і за ніч відвів "з речами на вихід" чотирьох людей. Так що Петі, який знаходився практично в кінці його шляху, довелося чекати закінчення процедури майже до самого ранку.
Петрик та Шурочка відзначають Великдень
1926 рік, травень. Томаківка.
Початок другого дня Великодніх свят було присвячено спілкуванню родичів. Спочатку Данило Шабля повів своїх домочадців у гості до брата Дмитра, потім обидві сім’ї заявилися до другого брата Івана, а в обід усі разом зібралися у Данила. Зустрічаючись, і дорослі, і діти христосувалися: знову і знову повідомляли один одному про воскресіння Христа, цілувалися, обіймалися і бажали всього найкращого. Сім’ї обмінювалися хрещеними пасками, куличами та яйцями, а закінчувалося все святковими застіллями, розмовами та дитячими іграми.
Трапеза дорослих та ігри дітей були в самому розпалі, коли у дворі загавкав собака. Марія зіскочила зі стільця і визирнула у вікно.
– Петрусику, Шура прийшла! – повідомила вона синові. – Йди зустрічай гостю!
Хлопець одразу кинув гру і метнувся до дверей.
– Стій! Хоча б одягнися, – ледве втримала його Марія, швидко натягла на плечі кофту й начепила на голову кепку, – та не забудь із Шурою похристосуватись. Ось, почастуй дівчинку освяченою паскою та яєчками, – додала жінка, простягаючи хлопцеві пакет.
– Добре, – на ходу кинув хлопець і вибіг з дому.
– Хто там? – спитав Данило у дружини.
– Наречена Петіна прийшла – Шура Кудінова, – поблажливо посміхаючись і обводячи щасливим поглядом присутніх, відповіла Марія.
– Так поклич її в хату, нехай поїсть і пограється з дітьми, – запропонував господар.
– Ні, це зайве, – запевнила дружина, – хай самі вирішують, що їм робити: у них зараз перше чисте дитяче кохання, і їм компанія не потрібна.
Родичі, що сиділи за столом, посміхнулися, а Іван, сміючись, проспівав куплет із жартівливої української пісеньки:
Фраїр, який фраїр
З малої дитини:
Мав чотири роки,
Мав чотири роки –
Ходив до дівчини!
Підпилі чоловіки схвально загоготали, а дружина Дмитра Меланія тихенько прокоментувала:
– Це дуже добре, що діти дружать: вони навчаться спілкуватися та цінувати один одного; дитяча закоханість із часом пройде, а добрі стосунки та досвід залишаться.
Тим часом Петрик вискочив надвір.
– Шуро, Шурочко! Христос Воскрес! – тоненьким голоском промовив він, підходячи до дівчинки.
Хлопчик не знав, які дії слід зробити далі, а тому, невідривно дивлячись на Шурине личко, ніби кружляв біля неї, підходячи то справа, то зліва.
– Воістину Воскрес! – намагаючись виглядати солідно, відповіла дівчинка.
Вона була майже на рік молодша за Петю, але анітрохи не сумнівалася в тому, що треба робити далі. Шура сміливо підійшла до хлопчика і, наслідуючи дії дорослих, стала його цілувати. Той із радістю відгукнувся.
– Мама передала вам гостинець і веліла привітати з Великоднем, – сказала мала, простягаючи кошик з наїдками.
– Дякую, Шурочко; моя мама теж дала вам паску і фарбовані яйця, – відповів Петрик і показав зібраний мамою пакет, – давай я піду віднесу твій кошик, а потім ми підемо погуляємо на майданчик?
– Ні, сьогодні всі ходять один до одного в гості, – авторитетно заявила дівчинка. – Я до тебе вже прийшла, тепер пішли до мене. Мама сказала, що хоче почастувати нас обох святковим обідом.
– Добре, Шурочко. Я зараз.
Хлопчик поніс у будинок кошик.
– Мамо, тьотя Таня передала нам гостинець і вітає з Пасхою.
– Спасибі, – подякувала Марія, виклала продукти на стіл і тут же розрізала паску на скибочки. Спробувавши маленький шматочок, що відвалився, вона прицмокнула, а потім, прямуючи до вхідних дверей, додала: – Піду-но я теж привітаю Шурочку зі святом.
– Мамо, мамо, – затараторив хлопець, увиваючись за жінкою, – а можна я сходжу до Шурочки? Тьотя Таня мене запрошує, і вона хоче пригостити нас із Шурою обідом.
– Ну, якщо тьотя Таня запрошує, то, звісно, можна. Та не забудь сказати «Христос Воскрес!» і похристосуватися з тіткою Танею та дядьком Ігорем. Привітаєш їх від нашої родини з Великоднем.
– Ура! – підстрибнув від радості Петя.
– Шурочко! Христос Воскрес! – звернулася, підійшовши до дівчинки, Марія.