– Воістину Воскрес! – відповіла та.
Вони поцілувалися. При цьому жінці довелося добряче зігнутися.
– Всього тобі найкращого. І передавай всій вашій сім’ї вітання з Воскресінням Господнім, – укладаючи пакет і колечко ковбаси в кошик, промовила Марія, – скажеш мамі, що її паска мені дуже сподобалася.
– Передам, – запевнила Шура.
Діти пішли до хвіртки. Петрик, як джентльмен, ніс кошик. Він пропустив дівчинку вперед. А вийшовши на дорогу, взяв її за руку.
– Ти вчора ходила до церкви? – поцікавився хлопчик.
– Так, ми ходили туди з мамою, татом і маленьким братиком Андрійком.
– А хор чули?
– Так.
– У хорі співає моя мама, – похвалився Петя.
– Моя бабуся теж співає, – відрізала Шура.
Петя трохи знітився і замовк. Він звертав увагу насамперед на свою маму, а інших учасників хору особливо не розглядав. Але через деякий час якесь внутрішнє чуття підказало йому, що треба продовжувати розмову, і він розповів:
– А ми сьогодні ходили до дядька Діми та дядька Вані, а потім вони прийшли до нас.
– Ми теж ходили до тітки Люди та дядька Андрія, – в унісон заявила Шура.
– Коли ти прийшла, я грався з Колею, Ніною та Вірою.
– Ніна та Віра ще маленькі, з ними не цікаво, – заявила дівчинка з натяком на свій шанобливий вік, – а Коля вже великий.
– Шурочко, а мені більше подобається гратися з тобою, – зізнався Петрик, – ти гарна та весела.
– Мені теж подобається з тобою гратися, – просто сказала дівчинка, а потім додала: – І я тебе люблю.
– Я тебе теж люблю, – після деяких міркувань повідомив і Петя.
Діти увійшли до Кудинівського двору. Тітка Таня клопотала біля кабиці – встановленої серед двору плити, яку протоплювали, чим доведеться. У сковороді щось смажилося, а на грубо обтесаному столі, який стояв поруч, виднілися каструлі, миски та тарілки з їжею.
– А, Петрику, заходь! – крикнула жінка, побачивши гостей. – Христос Воскрес!
– Воістину Воскрес! – відповів хлопчик, підходячи ближче.
Шурина мама так само, як перед тим Марія, зігнулася і тричі поцілувалася з хлопцем.
– Наша сім’я вітає вашу з Великоднем! – виконав доручення матері Петя і передав кошик жінці.
– А ще тьотя Маруся передала нам вітання з Воскресінням Господнім і сказала, що твоя паска їй дуже сподобалася, – повідомила й Шурочка свою частину інформації.
– Спасибі, спасибі! – подякувала господиня. – Сідайте за стіл.
Діти почали забиратися на лавку й умощуватися ближче один до одного. Шура, на правах представника приймаючої сторони, взяла зі столу два шматки ковбаси й один з них простягнула другові:
– Ось спробуй ковбасу: вона дуже смачна.
Хлопчик і дівчинка почали жувати, уплітаючи ласощі без хліба за обидві щоки.
– Ігорю, йди-но сюди! До нас гості завітали! – покликала Тетяна чоловіка, який саме вийшов з дому.
– Христос Воскрес, Петрику! – звернувся той до хлопця.
– Воістину Воскрес! – виліз із-за столу Петя.
Процедура христосування та привітання повторилася знову, тепер уже в чоловічому виконанні. Потім Ігор прочитав молитву, проголосив «Христос Воскрес», перехрестився та запросив усіх за стіл. Він налив дітям узвару, собі горілки, а дружині кагору.
– Ну досить тобі метушитися, – закликав він до столу дружину, – йди сідай і відзначатимемо Воскресіння Господнє!
– Зараз, зараз, – промовила Тетяна, ставлячи на підставку казан. – А що це ви почали з ковбаси? – сміючись, дорікнула вона дітям, – слід починати зі свячених яєчок і паски.
Жінка підбігла до малюків, поклала їм на тарілки ці відповідні традиціям страви. Ті почали їх їсти, хоча й без особливої запопадливості.
– Давайте вип’ємо за Велике Свято Великодня! Христос Воскрес! – проголосив тост господар, якому не терпілося приступити до трапези.
– Воістину Воскрес! – відповіли всі, випили кожен свій напій і стали закушувати.
Діти, які вже справилися з яйцями і паскою, продовжили із задоволенням наминати ковбасу, Ігор поклав собі холодцю, а Тетяна, кинувши на ходу в рот шматок окорока, знову побігла до кабиці.
– А ось і пиріжки – просто з жару! – повідомила вона, ставлячи піднос посеред столу. – Петю, ти любиш пиріжки?
– А з чим вони? – уточнив хлопчик.
– Із потрібкою.
Жінка розламала один пиріжок і поклала його на Петрикову тарілку. Той узяв половинку в руку, діловито роздивився і понюхав начинку. Різкі запахи шкварок, смаженої цибулі й картоплі вдарили в ніс. Хлопчик ніколи не куштував страв із таким незвичним наповненням.
– Ну, тітко Таню, Ви з такою дурницею спекли пиріжки! – констатував хлопчина.
– А з чим ти любиш? – засмутилася Тетяна.