— Ой-ой, — почув я бурмотіння Шото, коли його робот прийняв захисну позу. — Зараз почнеться.
Роботи «шісток» вже отримували величезну кількість пострілів з усіх сторін. Сорренто отримував більше, ніж будь-хто інший, тому що його робот був найбільшою мішенню на полі бою. І кожен мисливець зі зброєю не міг стримати пориву вистрілити в нього. Стіна снарядів, фаєрболів, магічних ракет і лазерних блискавок швидко знищили або відключили інших роботів «шісток» (які навіть не отримали шансу сформувати Вольтрон). Але робот Сорренто залишився неушкодженим. Кожен снаряд, що вціляв у нього, рикошетив од броньованого тіла не завдаючи ушкоджень. Десятки космічних кораблів літали і дзижчали навколо нього, обсипаючи його ракетними пострілами, але ці атаки також не давали ефекту.
— Зараз отримаєш! — крикнув Ейч по комлінку. — Наче у «Червоному світанку»!
І після цих слів випустив увесь арсенал Гандама в Сорренто. У той же час, Шото почав стріляти з лука Рейдіна, а робот Арт3міди — якимись червоними енергетичними променями, що виходили з гігантських металевих грудей Мінерви-Ікс. Аби не залишатися осторонь, я використав золотий бумеранг Леопардона, який запускався з чола робота.
Всі наші атаки потрапили в ціль, але лише зброя Арт3міди завдала Сорренто якоїсь шкоди. Вона відірвала шматок з правої лопатки металевої ящірки і ліквідувала встановлену там гармату. Але Сорренто не зупинявся. Він продовжував наступати, а очі Мехаґодзілли почали світитися яскраво-синім. Сорренто відкрив рота і з його пащі вистрілила синя блискавка. Промінь вдарився об землю прямо перед нами і почав насуватися, залишаючи в землі глибоку борозну та випаровуючи кожного аватара і корабель на своєму шляху. Нам вдалося уникнути удару, піднявши роботів у повітря, хоча в мене ледь не потрапило. Через секунду блискавка згасла, але Сорренто продовжував йти вперед. Я помітив, що очі його робота вже не світилися синім. Схоже, блискавка потребує перезарядки.
— Думаю, що ми досягли головного боса, — пожартував Ейч по комлінку.
Ми розділились і кружляли над Сорренто, що робило нас рухомими мішенями.
— Ну його, люди, — сказав я. — Не думаю, що ми зможемо його знищити.
— Проникливе спостереження, Зі, — сказала Арт3міда. — Якісь ідеї?
Я на секунду задумався.
— Як щодо того, щоб я відволік його, поки ви троє обійдете і потрапите в замок?
— Звучить, як план, — відповів Шото.
Але замість того, щоб попрямувати до замку, він нахилився і полетів прямо на Сорренто, скорочуючи відстань між ними за лічені секунди.
— Йдіть! — крикнув він по комлінку. — Цей виродок мій!
Ейч полетів праворуч від Сорренто, Арт3міда звернула вліво, а я злетів над ним. Шото зіткнувся з Сорренто віч-на-віч, і різниця у розмірі їхніх роботів була тривожною. Робот Шото виглядав наче іграшка поруч з металевим драконом Сорренто. Тим не менше, Шото зупинив двигуни і впав на землю прямо перед Мехаґодзіллою.
— Швидше, — почувся крик Ейча. — Двері замку відчинені!
З висоти я міг бачити, що армію «шісток» навколо замку вже прорвав нескінченний натовп ворожих аватарів. Ряди «шісток» були розбиті, і сотні мисливців пробігали повз, до входу замку, тільки щоб виявити, що не можуть перетнути поріг без копії Кришталевого ключа.
Ейч розвернувся прямо переді мною. За сто футів од землі він вискочив з кабіни Гандама і одразу прошепотів командне слово. Коли гігантський робот стиснувся до свого початкового розміру, він схопив його і поклав назад в інвентар. Тепер, літаючи якимось магічним способом, аватар Ейча приземлився, пройшов через групу мисливців на вході до замку і зник за подвійними дверима. Секундою пізніше Арт3міда виконала аналогічний маневр, складаючи робота в повітрі та залітаючи у замок за Ейчем.
Я спрямував Леопардона в різке піке і був готовий йти за ними.
— Шото, — крикнув я по комлінку. — Ми заходимо всередину! Ходімо!
— Ідіть, — відповів Шото. — Я зразу за вами.
Але щось у його голосі схвилювало мене, і я повернув свого робота назад. Шото ширяв над Сорренто, недалеко від його правого флангу. Сорренто повільно розвернув робота і почав відступати до замку. Тепер було видно, що слабкістю його робота була недостатня швидкість. Повільний рух і атаки Мехаґодзілли збалансовували його невразливість.
— Шото! Чого ти чекаєш? Ходімо!
— Ідіть без мене, — відповів Шото. — Цей сучий син повинен мені заплатити.
Перш ніж я встиг щось відповісти, Шото напав на Сорренто, розмахуючи гігантськими мечами в руках робота. Леза врізались у правий бік Сорренто, створюючи вибух іскор, і, на мій подив, завдавали йому шкоди. Коли дим розсіявся, права рука Мехаґодзілли ледь трималась. Вона була майже відірвана біля ліктя.