— Так, — сказав Шото. — Я тут.
— Ага, тут ми, тут, — сказала Арт3міда, ледь стримуючи лють у голосі. — І ми всі мертві. Питання в тому, чому ти теж не мертвий, Парзівалю?
— Так, Зі, — сказала Ейч. — Нам трохи цікаво. Що сталося?
Я вийняв четвертак і підняв перед очима.
— Я виграв цей четвертак на Архаїді кілька місяців тому за ідеальну гру в «Pac-Man». Але я не знав сили цього артефакту. До цього моменту. Виявилося, він дає додаткове життя.
На мить запанувала тиша; а тоді Ейч почав сміятися.
— Ну й щасливчик ти, сучий сину! Новини повідомляють, що кожнісінький аватар у секторі був щойно вбитий. Більше половини населення ОАЗи.
— Це був Катакліст? — запитав я.
— А що ж іще, — відповіла Арт3міда. — «Шістки», напевно купили його з аукціону кілька років тому. І весь цей час чекали слушного моменту, щоб підірвати.
— Але вони вбили свої війська теж, — сказав Шото. — Для чого?
— Думаю, що більшість з них були вже мертві, — сказала Арт3міда.
— У «шісток» не було вибору, — сказав я. — Це був єдиний спосіб зупинити нас. Ми вже відчинили Треті ворота і майже зайшли всередину, коли вони підірвали цю штуку… — я зупинився, дещо усвідомивши. — Як вони дізналися, що ми їх відчинили? Хіба що…
— Вони слідкували за нами, — сказав Ейч. — «Шістки», мабуть, розмістили навколо воріт камери спостереження.
— Отже, вони бачили, як ми їх відчиняємо, — сказала Арт3міда. — А це означає, що вони тепер теж знають, як це зробити.
— Яка різниця? — втрутився Шото. — Аватар Сорренто мертвий. Як і інші «шістки».
— Помиляєшся, — сказала Арт3міда. — Перевір Табло. Під Парзівалем ще двадцять аватарів «шісток». І їхні рахунки свідчать про те, що кожен з них має копію Кришталевого ключа.
— Чорт! — сказали Ейч і Шото разом.
— «Шістки» знали, що, можливо, доведеться підірвати Катакліст, — сказав я. — Тому вжили заходів безпеки і перемістили деяких аватарів поза Сектором Десять. Вони, напевно, чекали у винищувачах біля кордону сектора, в безпеці.
— Маєш рацію, — сказав Ейч. — А це означає, що ще двадцять «шісток» прямують прямо зараз до тебе, Зі. Тому рухай задом і йди всередину цих воріт. Мабуть, це твій єдиний шанс їх пройти. — Він переможено зітхнув. — Це кінець для нас. Ми вболіваємо за тебе, аміґо. Удачі.
— Дякую, Ейч.
— Ґокун о інорімасу, — сказав Шото. — Зроби все можливе.
— Постараюсь, — сказав я.
Тоді став чекати на благословення Арт3міди.
— Удачі, Парзівалю, — сказала вона після довгої паузи. — Ейч має рацію, знаєш. У тебе не буде другого шансу. І в жодного з мисливців теж. — Вона ніби стримувала сльози. Потім зробила глибокий вдих і сказала, — Не облажайся.
— Гаразд, — сказав я. — Взагалі ніякого тиску, правда?
Я знову подивився на недосяжні ворота в повітрі наді мною. Потім опустив погляд і почав сканувати територію, відчайдушно намагаючись придумати, як туди дістатись. Щось привернуло мою увагу — поблизу протилежного кінця кратера миготіло кілька пікселів. Я побіг туди.
— Е-е, не хочу бути надокучливим пасажиром, — сказав Ейч. — Але куди, чорт забирай, ти йдеш?
— Всі речі мого аватара знищив Катакліст. Тому зараз у мене немає нічого, щоб піднятися до воріт.
— Ти, напевно, жартуєш! — зітхнув Ейч. — «Шістки» вже в дорозі!
Я підходив до об’єкту на відстані, і він поступово ставав чіткішим. Це була Бета-капсула, яка висіла за кілька сантиметрів над землею, обертаючись за годинниковою стрілкою. Катакліст спопелив у секторі все, що можна було, але артефакти були незнищенними. Як і ворота.
— Бета-капсула! — закричав Шото. — Її, мабуть, відкинуло силою вибуху. Ти можеш використати її, щоб стати Ультраменом і підлетіти до воріт!
Я кивнув, підняв капсулу над головою, і натиснув кнопку збоку для активації. Але нічого не сталося.
— Чорт! — пробурмотів я, зрозумівши причину. — Нічого не вийде. Її можна використовувати тільки раз на день. — Я поклав Бета-капсулу в інвентар і продовжив сканувати землю навколо. — Тут повинні бути розкидані й інші артефакти, — сказав я.
Тоді почав бігати по периметру фундаменту замку, продовжуючи шукати.
— Хтось з вас мав при собі артефакти? Такі, що допоможуть мені літати? Або телепортуватися?
— Ні, — відповів Шото. — У мене не було артефактів.
— Мій меч Ба’Гір був артефактом, — сказав Ейч. — Але він не допоможе дістатися до воріт.
— Мої конверси допоможуть, — сказала Арт3міда.
— Твої «конверси»? — повторив я.
— Моє взуття. Чорні «Чак Тейлор олл старз». Вони дарують власнику швидкість і змогу літати.