«ІОІ» вимагала від своїх мисливців, яких називали «оологами», використовувати як імена аватарів номери працівників. Ці номери складались із шести цифр і починалися з цифри «6», тому всі почали називати їх «шістками». Сьогодні більшість мисливців називає їх «шестірками». (Тому що вони відстій).
Щоб стати «шісткою», потрібно було підписати контракт, який серед іншого передбачав: якщо ви знайдете «великоднє яйце» Галлідея, винагорода стане винятковою власністю роботодавця. У свою чергу, «ІОІ» давала вам зарплату двічі на місяць, харчування, житло, медичне страхування та план виходу на пенсію. Компанія також забезпечувала вашого аватара першокласною бронею, транспортними засобами, зброєю та покривала всі витрати на телепортацію. Стати «шісткою» було майже як вступити до армії.
Помітити «шістку» було не важко, тому що всі виглядали однаково. Всі вони повинні були використовувати той же масивний чоловічий аватар (незалежно від справжньої статі оператора), з коротко підстриженим темним волоссям і рисами обличчя, які система пропонувала за замовчуванням. І всі вони носили однакову темно-синю уніформу. Розрізнити цих корпоративних трутнів можна було лише перевіривши шестизначний номер співробітника, який був вибитий справа на грудині, зразу під корпоративним логотипом «ІОІ».
Як і більшість мисливців, я ненавидів «шісток» і відчував огиду від самого їхнього існування. Наймаючи армію мисливців за контрактом, «ІОІ» спотворювала всю ідею змагання. Звичайно, можна стверджувати, що всі мисливці, які приєднались до кланів, робили те ж саме. Існували сотні кланів мисливців, деякі з тисячами учасників, де всі працювали разом, щоб знайти «великоднє яйце». Кожен клан був пов’язаний залізною юридичною угодою, у якій ішлось про те, що в разі перемоги одного з учасників змагання, усі учасники ділили приз. Самітникам, як я, клани теж не дуже подобалися, але ми все одно поважили їх як колег мисливців — на відміну від «шісток», метою яких було передати ОАЗу в руки злого транснаціонального конгломерату, який хотів її спаскудити.
Моє покоління ніколи не знало світу без ОАЗи. Для нас це було набагато більше, ніж гра чи розважальна платформа. Скільки ми себе пам’ятаємо, вона була невід’ємною частиною нашого життя. Ми народились у жахливому світі, а ОАЗа стала нашим щасливим прихистком. Думка про те, що симуляцію приватизує і гомогенізує «ІОІ», лякала нас усіх настільки, що народженим до появи ОАЗи важко зрозуміти. Для нас це було ніби погроза забрати сонце чи брати плату за те, щоб дивитись на небо.
«Шістки» стали спільним ворогом для мисливців, а знущатися з них на форумах і в чатах було нашою улюбленою справою. Багато високорівневих мисливців мали жорсте правило вбивати (чи намагатися вбити) кожного з «шісток», з ким перетнеться їхня дорога. Було створено кілька сайтів для відстеження діяльності та руху «шісток», а деякі мисливці проводили більше часу полюючи на «шісток», ніж шукаючи «великоднє яйце». Більші клани навіть проводили щорічний конкурс під назвою «Зачистка шестірок». Приз отримував клан, якому вдавалось вбити найбільше «шісток».
Після перевірки декількох інших форумів мисливців, я натиснув на закладку одного з моїх улюблених веб-сайтів, «Послання Арті», блоґ мисливиці на ім’я Арт3міда (вимовляється як «Артеміда»). Я знайшов його близько трьох років тому і з того часу був вірним читачем. Вона розміщувала чудові хаотичні нариси про свої пошуки «великоднього яйця» Галлідея, які вона назвала «безумне полювання на макгафін». Вона писала гарно і розумно, а її записи були наповнені самоіронією та гумором, без злоби. Крім розміщення своїх (часто істеричних) інтерпретацій уривків з «Альманаху», вона також залишала посилання на книги, фільми, телешоу та музику, які в даний час вивчала в рамках дослідження Галлідея. Я вважав, що всі ці пости були наповнені хибними вказівками та дезінформацію, але вони все ж були цікаві.
Мабуть, не варто й додавати, що в мене була велика кібер-закоханість в Арт3міду.
Час від часу вона викладала скріншоти свого чорнявого аватара, й іноді (завжди) я зберігав їх у папку на жорсткому диску. Її аватар мав гарне обличчя, але воно не було неприродно досконалим. В ОАЗі ви звикали бачити в усіх жахливо красиві обличчя. Але риси обличчя Арт3міди не виглядали ніби обрані з меню краси при створенні аватара за шаблоном. Її обличчя мало виразні риси реальної людини, так ніби справжні риси були відскановані і перенесені на аватар. Великі карі очі, округлі вилиці, загострене підборіддя і постійна усмішка. Я вважав її нестерпно привабливою.