— Так, — сказала Арт3міда. — Але це також і підказка. Цитата, взята з останньої п’єси Шекспіра — «Бурі».
— Чорт! — прошипів я. — Як я це пропустив?
— Я теж не побачив зв’язку, — зізнався Ейч. — Браво, Арт3мідо.
— Гра «Tempest» також з’являється у кліпі на пісню «Subdivisions» гурту «Rush», — додала вона. — Однієї з улюблених Галлідея. Досить важко пропустити.
— Ого, — сказав Шото. — А вона тямить.
— Гаразд! — закричав я. — Це мало бути очевидним. Немає потреби далі про це говорити!
— Як я розумію, ти не дуже вправлявся у цій грі, Зі? — сказав Ейч.
— Трохи і давно, — сказав я. — Цього явно недостатньо. Подивіться на рекорд.
Я вказав на монітор. Рекорд поруч з ініціалами ДжДГ — Джеймс Донован Галлідей — становив 728329. І, як я боявся, лічильник ігор в нижній частині екрана показував цифру один.
— Ой, — сказав Ейч. — Лише одна спроба. Як і в «Black Tiger».
Я згадав про непотрібний тепер четвертак у своєму інвентарі і взяв його. Але коли я кинув його в щілину для монет, він просто випав назад. Я нахилився, щоб забрати його, і побачив на монетоприймачі наклейку: «Тільки жетони».
— Варто було спробувати, — сказав я. — Але щось я не бачу тут автомату з жетонами.
— Схоже, у тебе тільки одна спроба, — сказав Ейч. — Все або нічого.
— Але я не грав у «Tempest» роками, — сказав я. — Це кінець. Я ніяк не зможу побити рекорд Галлідея з першої спроби.
— І не треба, — сказала Арт3міда. — Подивись на рік.
Я подивився на нижню частину екрана: «©MCMLXXX ATARI».
— Тисяча дев’ятсот вісімдесятий? — сказав Ейч. — Як це йому допоможе?
— Так, як це мені допоможе?
— Це означає, що це найперша версія «Tempest», — сказала Арт3міда. — Версія з багом у коді. Коли вийшли перші «Tempest», діти виявили, що як померти з певним рахунком, машина дає купу безкоштовних спроб.
— О, — сказав я трохи присоромлено. — Я не знав цього.
— Знав би, якби досліджував гру стільки, скільки я.
— Чорт, дівчинко, — сказав Ейч. — А ти добре підкована.
— Дякую, — відповіла вона. — Особливо допомагає, коли ти ґік з обсесивно-компульсивним розладом. Ще й без особистого життя.
Засміялися всі, крім мене. Я був надто схвильованим.
— Добре, Арті. Що мені потрібно зробити, щоб отримати ці безкоштовні спроби?
— Я шукаю у своєму журналі прямо зараз, — сказала вона.
Я почув шарудіння паперу, ніби вона перегортала сторінки реальної книги.
— Ти абсолютно випадково маєш з собою жорстку копію журналу? — запитав я.
— Я завжди маю свій журнал з собою, це звичайний записник на спіральку, — сказала вона. — Дуже корисна річ, ще й коли всі мої записи в ОАЗі стерто. — Більше перегорнених сторінок. — Ось воно! По-перше, потрібно набрати понад сто вісімдесят тисяч балів. Після цього переконайся, що закінчуєш гру з рахунком, де останні дві цифри — шість, одинадцять або дванадцять. Якщо все зробиш, отримаєш сорок безкоштовних спроб.
— Ти абсолютно впевнена?
— Абсолютно.
— Добре, тоді почнімо.
Я почав свій ритуал перед грою. Розтяжка, потріскування кісточками пальців, розминка голови і шиї вліво та вправо.
— Господи, може почнеш вже? — сказав Ейч. — Я тут вмираю від напруження!
— Тихо! — сказав Шото. — Дайте людині зібратись.
Поки я закінчував психологічну підготовку, всі мовчали.
— Будь що буде — сказав я.
І натиснув кнопку «Перший гравець».
В «Tempest» використовувалася стара векторна графіка, зображення гри були створені за допомого неонових ліній на чорному тлі екрану. Гравець дивився зверху на тривимірний тунель, і, обертаючи круглий диск, управляв «стрільцем», який переміщувався по краю тунелю. Мета гри полягала в тому, щоб стріляти у ворогів, які виповзали з тунелю, одночасно ухиляючись від їхніх пострілів та уникаючи інших перешкод. Від рівня до рівня тунелі поступово ставали все складнішими геометричними формами, а кількість ворогів і перешкод різко зростала.
Галлідей поставив «Tempest» у режим Турніру, тому я не міг почати гру з рівня, вищого ніж дев’ятий. Мені знадобилось п’ятнадцять хвилин, щоб набрати більше 180 000 очок, і я втратив у процесі два життя. Навики призабулися більше, ніж я думав. Коли мій рахунок досяг 189412 очок, я навмисно пронизав стрілка шипом, втрачаючи останнє життя. Гра запропонувала ввести ініціали, і я нервово надрукував: В-О-В.
Коли закінчив, лічильник доступних спроб стрибнув од нуля до сорока.
Коли дикі вигуки радості моїх друзів порушили тишу, мене мало не вхопив серцевий напад.