В ОАЗі ви могли стати ким завгодно, не розкриваючи справжню особу, тому що ваша анонімність була гарантована.
Користувачі могли також змінювати вміст віртуальних світів усередині ОАЗи або створювати абсолютно нові. Онлайн-присутність людини більше не обмежувалась веб-сайтом чи профілем у соціальній мережі. В ОАЗі ви могли створити свою власну планету, побудувати віртуальний маєток, обставити його так, як вам подобається, і запросити кілька тисяч друзів на вечірку. І ці друзі могли бути в різних часових поясах по всій земній кулі.
Ключем до успіху ОАЗи були два нових елементи інтерфейсу, створені «GSS», обидва з яких були необхідні для доступу до симуляції: візор і тактильні рукавички.
Бездротовий візор ОАЗи був універсального розміру, трохи більший за пару сонячних окулярів. Він використовував нешкідливі малопотужні лазери, щоб малювати приголомшливо реальне середовище ОАЗи прямо на сітківці власника, повністю занурюючи поле зору в онлайн-світ. Візор випереджав усі незграбні окуляри віртуальної реальності, доступні до цього часу, і являв собою зсув парадигми в технології віртуальної реальності, так само як і тактильні рукавички ОАЗи, які дозволили користувачам безпосередньо контролювати руки своїх аватарів і взаємодіяти з їхнім симульованим середовищем, так ніби вони насправді були всередині нього. Коли ви підбирали об’єкти, відкривали двері чи керували транспортними засобами, тактильні рукавички передавали відчуття таким чином, ніби ви насправді торкались цих неіснуючих об’єктів і поверхонь. За словами телереклами, рукавички дозволяли «дотягнутися до ОАЗи і відчути її». Разом візор і рукавички відрізняли досвід користування ОАЗою від усього раніше доступного. Як тільки люди відчули це, шляху назад не було.
Програмне забезпечення, на основі якого працювала симуляція, Галлідеєвий новий рушій реальності ОАЗи, також було величезним технологічним проривом. Йому вдалося подолати обмеження, які стримували попередні симульовані реальності. На додаток до обмеження загального розміру їхніх віртуальних середовищ, ранні ММО були змушені обмежувати чисельність віртуального населення, переважно до кількох тисяч користувачів на одному сервері. Якщо одночасно заходило надто багато людей, симуляція сповільнювалась, система не справлялася і аватари завмирали на півкроці. Але ОАЗа використовувала масив відмовостійких серверів нового типу, які могли отримати додаткову обчислювальну потужність з будь-якого підключеного комп’ютера. Під час свого початкового запуску, ОАЗа могла обробляти до п’яти мільйонів користувачів одночасно, без помітної затримки і без ризиків збою системи.
Запуск ОАЗи супроводжувала потужна маркетингова кампанія. Телебачення, рекламні щити, інтернет-реклама показували пишну зелену оазу з пальмами і озерцем кришталево блакитної води, оточену з усіх боків безкрайою безплідною пустелею.
Нове творіння «GSS» мало величезний успіх з першого дня. ОАЗа була тим, про що люди мріяли впродовж десятиліть. Давно обіцяна «віртуальна реальність» нарешті з’явилась, і була навіть кращою, ніж можна було уявити. ОАЗа була онлайн-утопією, голодеском для дому. І її найбільша перевага? Вона була безплатною.
Більшість тогочасних онлайн-ігор отримували дохід за рахунок щомісячних внесків користувачів. «GSS» стягувала тільки одноразову плату за підключення у двадцять п’ять центів, за які ви отримували пожиттєвий профіль в ОАЗі. Вся реклама використовувала одне гасло: «ОАЗа — це найкраща відеогра, коли-небудь створена, і коштує лише четвертак».
У період різкого соціального і культурного перевороту, коли велика частина населення світу прагнула втекти від реальності, ОАЗа зробила це можливим, та ще й у такій формі, яка була дешевою, законною, безпечною, і (доведено медично) не викликала звикання. Тривала енергетична криза значною мірою посприяла популярності ОАЗи. Різке подорожчання нафти зробило авіаперельоти та автомобільні подорожі занадто дорогими для пересічного громадянина, а ОАЗа стала єдиним відпочинком, який більшість могла собі дозволити. Епоха дешевої, невичерпної енергії підійшла до кінця, бідність та заворушення почали ширитися, наче вірус. Щодня дедалі більше людей мали підстави шукати розради всередині віртуальної утопії Галлідея і Морроу.