(26)
В останньому зі своїх послань хочу повідомити Монсиньйорові про таке:
a) Уранці 10 березня я ввійшла до готельного покою Респондента і побачила його сплячим у ліжку, але в одязі включно з плащем. Це виглядало одним із наслідків нічної вечері, яка відбулася в «Каза фарфарелльо» напередодні. Мені довелося нестерпно довго викликати Станіслава (закреслено) Респондента з його снів. Складалося враження, ніби він чує мій голос, однак не хоче йому підкоритись, а воліє й далі перебувати там (можливі варіянти: старий будинок, нічні небеса, темний сад), і все ж моя наполегливість осягла своє: Респондент повернувся до дійсності (?) і глянув на мене широко розплющеними очима. Важко сказати, якою він мене побачив без окулярів.
b) Я була першою в усьому світі, хто привітав Респондента з днем його народження. У відповідь на це Респондент заявив, що розраховує на подарунок від мене. Я пообіцяла, що ввесь день ми будемо лише вдвох. Респондент заперечив, що це не вдасться, мовляв, сьогодні заключний день семінару, мусить бути прийнятий вельми поважний меморандум і — найголовніше — програмою передбачено якийсь несамовитий обід-maestoso з ґраппою.
c) Поки Стах (закреслено) відмокав у ванні і приводив себе до ладу, я думала про те, що завтра о цій годині вже ні його, ні мене тут не буде. Я не хотіла, щоб це «завтра» наставало, але воно наставало, воно ближчало. Тим часом він
(закреслено) Респондент хлюпався у ванні й на повен голос виспівував одну українську пісню, зміст якої полягає насамперед у тому, що зі ста тисяч закоханих пар лише одній вдається не розлучитися.
d) Під час сніданку сталася неприємність: намацавши в піджаці конверт, запрезентований учора фундацією, Респондент вирішив похвалитись, який він багатий. Однак зазирнувши до середини, зблід і витягнувся всім своїм і без того довгастим лицем, висипаючи з конверта усілякі нікчемності. Замість двадцяти п’ятдесятитисячних новеньких банкнотів, які були, за словами Респондента, в конверті ще вчора звечора, нині в ньому знайшлися: шматок міського плану Венеції із зазначенням місця знаходження «Каза фарфарелльо»; використаний квиток на пароплав міського сполучення (одна поїздка); використаний же квиток до музею Коррер; пожовкла сторінка з якоїсь італійської кулінарної книги, що містить рецепт приготування broeto de pesse[70]; запрошення на благодійний концерт із творів Джованні Леґренці, що відбувся в Ка’Редзоніко ще 13 лютого минулого року; реклама комп’ютерних систем «Макінтош»; газетне оголошення про послуги у ворожінні, масажі та складанні гороскопів; використана телефонна картка з репродукцією «Портиків» Каналетто; вирізаний з газети фотознімок італійського прем’єр-міністра; сторінка зі шкільного зошита, на якій червоним фломастером намальоване пробите стрілою серце; складена вчетверо ксерокопія з останньої сторінки доповіді на тему «Секс без київ, або Червона Шапочка на добрій дорозі» (англ. мовою); листівка таємної маоїстської організації із закликом до одногодинного сидячого страйку; інструкція користування змивом у туалеті залізничного вокзалу міста Венеції; поштова картка з видом на лаґуну із дзвіниці Сан Марко о вечірній порі, на зворотньому боці напис від руки «Dear Lesja!»; сильно покреслена чернетка чотирьох терцин із пісні 21-ї Дантового «Пекла»; листок телефонного нотатника з єдиним записом «Моя куріпочка: 505-99-12»; квитанція з рахунком за вечерю в ресторації«Люна»; етикетка від винної пляшки «Мерльо ді Прамаджора»; шматок грубого обгорткового паперу з текстом головної крішнаїтської молитви, записаним на урду, а також у латинській транслітерації; засушений лавровий листок, що розсипався від дотику.
е) Означена знахідка, як я вже наголошувала, не справила на Респондента позитивного враження, він лише повторював, що лишився майже без грошей, що хотів, ні, мріяв увесь день тратити їх на мене, що тепер він (закреслено) Станіслав не зможе купити мені навіть келих доброго білого вина, не те що шампанського. Я заспокоїла його, що гроші не головне. У мене їх цілком достатньо для того, щоб ми відсвяткували цей день без особливих обмежень і ні в чому собі не відмовляли.
f) Тоді Респондент потер чоло і сказав, що все це, безумовно, один із тих фокусів-покусів, чимало з яких трапилося минулої ночі, чому він був свідком. Я поцікавилася, що саме він (Респондент) має на увазі. У відповідь я почула плутані і суперечливі Стахові враження про літаючі вогняні стовпи, мавпу, яка грала на баяні «Малу масонську кантату», чорного віслюка під ковдрою та інші небилиці. Гадаю, саме в такий химерний спосіб відбилася в його (Станіслава) голові нічна церемонія переходу Барона в летальну субстанцію і приведення ним (Бароном) новоявленого Князя до стану сили і величі, а також загальна натуралізація всіх інших респондентів, успішно здійснена за допомогою Книги.