g) Мені вдалося розвіяти будь-які Респондентові сумніви в тому, що побачене ним минулої ночі має під собою якісь реальні підстави. Горнятко з кавою злегка тремтіло в його (Орфея) руці, і, щоби розвеселити його спохмурнілу душу в такий для неї день, я звернула Респондентову увагу на сонцем залитий світ за вікном.
h) Після нічного містралю Венеція і справді виглядала свіжо сотвореною і являла собою гарний подарунок для Респондента. Небеса були чисті й великі, ясні будівлі віддзеркалювались у водах каналу поруч із моторівками, зґрабними продуктовими барками та, ясна річ, плавними ґондолями. Нічний вітер, щоправда, наробив у місті деякої шкоди, затопивши нижні поверхи будівель, поламавши де-не-де палі, поперевертавши урни зі сміттям і потрощивши ліхтарі. Однак найголовніше — він підняв воду і суттєво онови в її, розігнавши увесь бруд попереднього часу.
і) Це передусім впадало в очі, лиш тільки ми зі Стасом пустилися по сніданкові до берегів Сан Джорджо Маджоре, хоч я й була впевнена, що намарне. Коли ми вийшли на широченне плесо Каналу Сан Марко, Стас обійняв мене за плечі. Я поклала щоку на його велику долоню. Його волосся розвівалося на вітрі й торкалося мого лиця. Він сказав мені на вухо: «Я не можу без тебе». Я мусила три хвилини мовчати, щоб упоратися з собою і не зрадити себе голосом.
j) У приміщенні монастиря, звичайно ж, нікого не було і нічого не відбувалося. Пришпилений до дверей «Ченакольо» папірець доводив до відома всіх учасників та гостей семінару, що минулої ночі нагло помер президент Фундації «La Morte di Venezia» доктор барон Казаллеґра. У зв’язку з раптовою кончиною свого натхненника та ідеолога (як це сподобається Монсиньйорові?) семінар мусить припинити будь-яку роботу, оскільки співробітники фундації повинні зосередити всю увагу на гідному проведенні поховальної церемонії. Велике прохання до учасників та гостей протягом доби покинути місто.
k) Поцілувавши монастирську клямку (мій вислів «поцілувати клямку» справив при цьому особливо сильне враження на Стаха), ми повернулися до човна. Сходи перед церквою Сан Джорджо були затоплені (acqua alta)[71]. Стах був вельми незадоволений з того, що тепер не вдасться ухвалити заключного меморандуму, до якого він, мовляв, мав із десяток дуже потрібних пропозицій. Проте мені здається, що його невдоволення пов’язане було швидше з обіцяним і втраченим заключним обідом. Такий вже він є, цей Респондент!
І) Я нагадала йому, що все це тільки на краще, бо ми будемо увесь день мати одне одного, незалежні й вільні. Прощатися з Венецією і прощатися з собою. Мені було непросто це говорити. Щось заважало в горлі, надто коли Орфей дістав своїми м’якими губами мою шию, десь там, під потилицею, відгорнувши шалик і светр (Монсиньйор мусить пам’ятати, про який зі светрів ідеться!), він (закреслено) Респондент торкнув мене ззаду своїм поцілунком, ніби золотою печаткою.
m) Уже знову в човні виникла тема Доктора. Я відповіла Стасові, що Доктор дедалі менше мене цікавить. Маю щодо нього декілька припущень. По-перше, Доктор міг просто заблукати десь у старій Венеції і винайняти там для себе окреме помешкання на ці пару днів, що залишилися. Подруге, Докторове захоплення акваріюмами і рибками, що ніколи не сприймалося мною з великим ентузіязмом, останнім часом переросло в цілком очевидну манію. Доволі можливо, що Доктор провертає де-небудь чергову акваріюмну махінацію.
n) По-третє, я не відкидаю й можливості нового Докторового флірту з якимось гарненьким венеційцем. Я найменше хотіла би виступати перед Монсиньйором у ролі нашіптувальниці, але хай нас розсудить Монсиньйор. На мій погляд, Доктор від початку і до кінця з властивою йому послідовністю завалював ту справу, в якій ми сюди прибули, і фактично використав увесь венеційський час на залагоджування власних інтересів, пожинаючи злочинні плоди своєї віддаленості від Монсиньйора.
o) Я не вдавалась би до таких звинувачень і приховала би перед Монсиньйором його, Докторову, негідну поведінку, якби до мене не доходили звістки про те, що це невдячне і зрадливе сотворіння вже встигло набазґрати до Монсиньйора цілком не відповідну істині депешу, в якій підло мене опаплюжило і навіть рекомендувало мою особу для розгляду в третьому надзвичайному підкомітеті. Менше з тим.