Выбрать главу

Підходить кельнер і втуплює погляд в Аду.

КЕЛЬНЕР. Desidera qualcosa, signora?

А. Ц. (Здивовано, зі сміхом). Come ha fatto a indovinare? Vorrei un’altra candela.

КЕЛЬНЕР. Candela? (Посміхається). Questa non va piu bene? (косить оком трохи на недогарок, трохи на Стаса). Un attimo, signora [75].

Ада сміється з його жарту, кельнер відходить.

С. П. Вони забрали її, лиш тільки вона померла…

А. Ц. Хто?

С. П. Ну, ясна річ, її батьки. Вони приїхали чорним катафалком і забрали від мене її тіло. Там було із шестеро здоровенних слуг, зі свинчатками і нагайками в руках. Я кинувся боронити її. Вона ще, здавалося, дихала, хоч минуло вже зо дві години, відколи зупинився пульс. Вони повалили мене на підлогу, і двоє з них копали мене, а інші виносили тіло…

А. ІД. Але як ти це пережив? Як ти не вмер тоді? Як ти смів лишитися і жити?

С. П. Хіба я це пережив? Через два дні був похорон…

З’являється кельнер, забирає зі столу недогарок (при цьому не зводячи з Ади ледь вологих очей) і ставить нову запалену свічку.

КЕЛЬНЕР. Questa е veramente speciale, signora.

А. Ц. Grazie. Non sembra male [76].

Обидвоє сміються, і кельнер відходить.

С. П. (ковтнувши з мензурки). Про що ви з ним увесь час перемовляєтеся?

А. Ц. Не знаєш італійців?.. Дурне в голові!

Вона бере його за руку. Він дивиться вже досить посоловіло. На неї.

С. П. Вони поховали її на Личакові, у фамільній гробниці, під чорною дівою. Там уже лежали всілякі її прапрабабці. Мене так і не допустили до неї. Щоразу виростав якийсь амбал…

А. Ц. Хто такий?

С. П. Якийсь дебіл. І заступав мені дорогу. Я мав синці під очима і розпухлий ніс. Невтішний пан вдівець. Ще відтоді, як вони забирали її. Лише здалека бачив, як труну заносять у глибини гробниці. Пахло старим каменем і мохом. І цвинтарними екскрементами. Дуже здалека…

А. Ц. Ти не міг навіть підійти до неї?

С. П. Вони навмисне пильнували за цим. В її матері почався приступ, вона була у широченному чорному капелюсі з чорним пером і вуалькою. До неї викликали швидку просто на цвинтар. Старий ледве переставляв ногами. Я бачив усе це, заховавшись за ангелом. Потім я лежав горілиць просто на землі, і мені не моглося навіть дихати…

А. Ц. Я знаю, так буває.

С. П. Решту вересня я щодня приходив до неї. Під виглядом гробаря. Знаєш, як відкриваються старі гробниці? Я навчився це робити. Я розламав віко її труни. Я цілував її і розмовляв з нею вголос. Потім я приносив до неї гобой, вона чомусь любила його найбільше. Це після того випадку в музеї… Мені здавалося, що вона починає рухати головою. Здається, я божеволів, але це приносило мені віру. Потім якесь падло заклало мене — вочевидь, почувши одного разу з гробниці звук гобоя, вирішили про це доповісти її старому… За кілька день він виставив навколо гробниці озброєну варту, а потім назавжди замурував її. Це все.

А. Ц. Ти любиш її дотепер?

С. П. Я не знаю. Я думав, так. Поки… Ну, ти розумієш. Поки ми з тобою не…

А. Ц. (Дивлячись йому в очі). Але я можу тобі повірити.

С. П. А ти повір.

А. Ц. І ти чекаєш моєї відповіді?

С. П. Ми мусимо зникнути. На мене полюють. Це вже інша історія, але на мене полюють. Я не повинен би цього казати. Я вже п’яний. Вибач. Але сьогодні мені дозволяється, правда?

А. Ц. З днем народження (піднімає келих).

С. П. У тебе вистачить на два квитки до Рима? Або хоч до Фльоренції. Чи, можливо, хоч до Равенни?..

А. Ц. І що далі?

С. П. І ми зникаємо. А далі — те, що я вже пропонував…

А. Ц. Ох, Орфею, Орфею!.. (Запускає руку в його волосся і куйовдить його). Хто той тип, що дивиться на тебе?

С. П. Знаєш, мене справді ніхто не чекає. Я маю повне право на зникнення.

А. Ц. А твої батьки?

С. П. Мої батьки? Вони майже впевнені, що одного ранку я подався у світи разом із мандрівним цирком…

Ада здригається.

А. Ц. Хто все-таки той тип, який дивиться на тебе?

Нарешті Перфецький зазирає в дзеркало. Бачить у ньому спрямований на себе погляд від шинквасу. Ада забирає руку. Перфецький піднімає свою мензурку і випиває до відображеного в дзеркалі обличчя. Воно посміхається. Перфецький теж

С. П. Можливо, він знає, що в мене сьогодні день народження. Ходімо звідси.

Знову закурює.

А. Ц. Я дам тобі відповідь. До ранку. Ми побудемо разом до ранку…

вернуться

75

Ви мене кликали, пані?

Звідки ви знаєте? Прошу поміняти свічку.

Свічку? Ця свічка вже не годиться? Зараз, пані (італ.).

вернуться

76

Ця особисто від мене, пані.

Дякую. Виглядає досить незле (італ.).