С. П. До ранку все менше часу.
А. Ц. Але його ще досить, щоб ти почув мою відповідь. Щоб ти…
Підходить кельнер:
— Eccomi, signora. Qualcos’ altro?
А. Ц. Grazie, il conto [77].
Кельнер киває і відходить.
А. Ц…щоб ти зрозумів, на яку страшенну авантюру зважуєшся.
Стас нахиляється до неї й цілує. Саме в цю мить, коли він нахиляв голову, щось просвистіло повз нього. Дзеркало тріснуло. По всій поверхні розбіглися капіляри тріщин. Ада і Стас (не відразу) дивляться у дзеркало, однак перед шинквасом уже нікого немає.
А. Ц. Що це було?
С. П. Не звертай уваги. Треба звідси йти.
Знову кельнер. Подає папірець рахунку і підморгує своєму спотвореному віддзеркаленню. Ада відраховує гроші.
А. Ц. Tenga pure il resto. Che cosa e successo alio specchio?
КЕЛЬНЕР. Grazie, signora. Succede che anche gli specchi non resistono (обидвоє сміються). Il suo amico non capisce I’italiano?
А. Ц. No, come ha visto. Perche me lo chiede?
КЕЛЬНЕР. Perche vorrei rivederla. Ho una candela ancora piu bella [78]! (киває головою чи то в бік Стаса, чи свічки. Вони знову сміються).
С. П. Ну, добре, голубе, чеши звідси, поки я не заїхав тобі у твій млинок для макаронів…
КЕЛЬНЕР (до Ади). Scusi? Cosa sta dicendo il suo amico?
А. Ц. Ha trovato il servizio eccezionale.
КЕЛЬНЕР. Si sazebbe trovata ancora meglio se fosse venuta da sola, signora! Buona sera![79]
Кельнер відходить, Ада все ще посміхається і, дивлячись йому вслід, каже:
— Нахаба!
С. П. Розмазати по ньому кетчуп?..
Вони підводяться з-за столу, видно, як Перфецьким хитнуло кудись убік, за межі кадру. Але він устигає дмухнути на свічку. Далі обидвоє зникають із кадру, але ще вдається почути Адину відповідь:
— Що ти, Орфею… Все в порядку, ходімо…
Можливо, вона взяла його під руку і вивела з ресторації надвір. Швидше за все, так воно й було.
У кадрі ще якийсь час залишається порожній стіл, келих, попільничка, глечик від вина, мензурка, тріснуте дзеркало, згасла свічка. Потім зображення зникає.
(29)
Я, Станіслав Перфецький, власник сорока імен та деяких інших сумнівних вартостей як духовного, так і матеріяльного кшталту, в обличчу недалекої смерті, перебуваючи при повному і здоровому глузді, а також у загалом тверезому стані, цим Заповітом визначаю перехід приналежних мені предметів у власність нижче пойменованих осіб та інституцій. Тих же офіційних чинників, яким судилося викладений нижче Заповіт знайти і опрацювати, уклінно закликаю в міру їхніх можливостей про його виконання подбати і все без винятку описане в ньому майно згідно з моєю останньою волею розподілити.
Таким чином, з приявних нині в моєму розпорядженні вартостей заповідаю:
І. Предмети одягу та iн.:
— сорочки шовкові «Angelo Ligrico», 5 шт. — усі без винятку роздати моїм друзям у Львові та околицях: блакитну, синю й бузкову — Ярославові Д.-Д. (Славцуньові) та обидвом його братам, старшому і молодшому; ще іншу бузкову і жовто-зелену — Антонові Суликовському (Цуйковському, Цюньковському) як нікчемну частку компенсації за невиплачений борг. Чорну сорочку залишаю на собі;
— сорочку білу в чорні смуги «Emilio Perucci», з метеликом — Сулейманові Давидовичу Пишнеру, президентові банку «Фінанси і добробут»;
— костюм від Giorgio Armani, за винятком штанів, — творчому об’єднанню «Гоп-стоп-шоп», Львів — Жовква;
— джинсові сорочки, куртки, комбінезони, носовички і штани «Bonanza» — рок-групам «Доктор Тагабат», «Станція Психів» і «Срав пес»;
— плащ зимово-весняний «Luigi Lazzari» — Максиміліянові Погуляйському (Максові), мистцеві;
— краватки різнокольорові «Mauricio Lupo», 4–7 шт.: молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеграунду, якщо такий музей буде створено;
— черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені;
— запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кантичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові;
— валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балетмейстерові вар’єте «Чорна киця»;
— диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України;
78
Можете взяти решту. Що з вашим дзеркалом?
Дякую, пані. Трапляється, дзеркала не витримують. Ваш приятель не розуміє по-італійськи?
Як бачите. А що?
Я хотів сказати, щоб ви заходили ще. У мене є набагато ліпша свічка, ніж ця!
79
Прошу? Що каже ваш приятель?
Що йому вельми сподобалось обслуговування.
О, вам би воно сподобалося ще більше, якби ви були без нього, пані! Гарної ночі!