Кінчити в рани, лизати море, вірити в зелень риб.
Полюбити рани, покохати море, посіяти зелень для риб.
Полюбити вершину рани, покохати долину моря, засіяти всі риби зеленню.
Полюбити вершину жінки, вершину моря, вершину зелені риб.
Покохатися з долиною жінки, долиною моря, долиною вершини зелені риб.
Посіяти себе в долину зелені жінки, в долину зелені моря, в пітьму долини вершини зелені риб.
Розсипатися травою в долині зелені жінки, в сухій долині зелені моря, в сяйві пітьми долини вершини зелені риб.
Розсипатися травою і ласкою в долині зелені жінки, в сухій і чорній долині зелені моря, в сонці та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та сяйві пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній і болісній долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом і вічним духом в долині зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій і радісній і болісній і мов скелети крихкій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі та мов нектар золотій сечі сяйва пітьми долини вершини зелені риб. Розсипатися в порох травою і ласкою і тишею і ґвалтом і страхом і м’ясом і вічним духом і кінцем язика в долині зелені жінки, в сухій мов чаша і чорній мов яма і кривавій мов одіж і радісній мов камінь і болісній мов анус і мов скелети лісу крихкій і мов місце зародження звіра вологій долині зелені моря, в сонці та місяцеві та зорях та молоці та спермі та мов нектар золотій сечі та мов небо сторожування Бога порожній ріці сяйва пітьми долини вершини зелені риб.
Розлітатися в простір:
труною і маскою і птахою і громом і медом і прутнем і м’ятним лоном і сполохом риби в зеленій печері світу, в пустій мов череп і теплій мов губи і зимній мов брами і невтоленній мов голос і невблаганній мов смертник і тупій мов мушля потопу і таємній мов літо всередині звіра зеленій пам’яті моря, в гніві та милості та надіях та деревах та слині та голубій мов осанна вені та мов корона перебування Батька запечатаній мові припливу пустині води вогню зеленої жіночої рани.
Розлітатися в простір:
труною без віка і маскою церкви і птахою вежі і запахом грому і вкраденим медом і прутнем марнотратним і м’ятним лоном цариць і смертним сполохом п’яної риби в зеленій як стебла лугу печері світу, в пустій мов облізлий череп і теплій мов губи в міжніжжі і зимній для вбивці мов брами і невтоленній від світла мов голос і невблаганній своєю ніжністю мов смертник і тупій мов перша й остання мушля потопу і таємній мов літо крові всередині звіра зеленій як ангел моху пам’яті моря, в гніві без краю та милості без початку та злісних надіях та вчасних деревах та слині всіх оргазмів та голубій мов осанна світанку вені смеркання та мов корона безсонного перебування Батька навіки запечатаній ясній мові нічного припливу сумної пустині безмеж води безмірів вогню зеленої жіночої рани.
Розлітатися в простір:
труною без віка (а не ложем без тіла), не квіткою піхви (а маскою церкви), птахою вежі (а не вежею бляхи) і запахом грому (а не спалахом кмину) і вкраденим медом (а не знайденим садом) і не люстром прямокутним (а прутнем марнотратним) і м’ятним лоном цариць (а не співним горлом рабинь) і смертним сполохом п’яної риби (а не квітним подихом плинної глини) в зеленій як стебла (а не як стегна хмелю) печері світу, в пустій мов облізлий череп і теплій мов губи в міжніжжі (а не мов заквітлий цвинтар і темній мов овоч в міжгуб’ї) й зимній для вбивці мов брами (а не для пророка мов слово) і невтоленній не від розпуки мов язва (а від світла мов голос) і невблаганній своєю ніжністю мов смертник (а не своєю присутністю мов речник) і не скупій мов перша й остання крапля сімені (а тупій мов перша й остання мушля потопу) і таємній мов літо крови (а не сито слави) всередині звіра (а не тигра) зеленій як ангел моху (а не як берег дощу) пам’яті моря, в гніві без краю (а не без жалю) та милості без початку (а не без глузду) та не в чистих оліях (а в злісних надіях) та вчасних деревах (а не вутлих коріннях) та не в лайні всіх народів (а в слині всіх оргазмів) та голубій мов осанна світанку (а не мов каплиця ночі) вені смеркання (а не тайні злягання) та запечатаній навіки не мов комора безмежного перелюбства Бика (а мов корона безсонного перебування Батька) ясній мові (а не тьмяному реготі) нічного припливу сумної пустині (а не повільного спалення кораблів) безмеж води безмірів вогню (а не тьми тем піску безлічей зірок) зеленої жіночої рани.