Тут мусимо випустити частину доповіді пані Шалайзер, оскільки блискавки у Стаховому черепі осяяли йому шлях до напівнірвани. Врятувати його могло лише півсклянки віскі, в чому йому не було відмовлено чутливим на такі випадки серця секретарем фундації. Аж тоді блудна душа Перфецького дозволила собі повернутися з високої Шамбали у бібліотечні стіни монастиря Сан Джорджо Маджоре на однойменному острові в Адріятичному морі, в місті Венеції, на півдні Європи, і знову зайняти звичний для себе упродовж останніх тридцяти з гаком років притулок у його, Перфецького, тілі.
— Серед вічних сюжетів людського буття, — тим часом оговтавшись від перших атак, розвивала свою світову версію Шельма Шалайзер, — мені вічно не дає спокою і змушує постійно хвилюватися один-єдиний, що його вважаю найсуттєвішим. Це притча Червоної Шапочки, яка, поглинута Вовком, проблукала в його темряві довгі століття, проте все одно вийшла на свободу, історія людського роду — це історія боротьби жінок за своє визволення з володінь пана Рh, цього Вовка. Дотеперішня історія жінок — це історія Червоної Шапочки в нутрощах Вовка.
Навіть у повністю контрольованому чоловіками середньовічному соціюмі нашим попередницям вдавалося поборювати його, пана Рh, безмежну сваволю. Статеві зносини чоловіка з жінкою, проваджені всупереч її волі і вчинені за допомогою насильства, каралися так само суворо, як і вбивство — при умові, що йшлося не про подружню пару (і в цьому вся недостатність середньовічних законів). Увесь тодішній світ облетіла жахна історія кавалера Сема Немирича, мешканця сарматської фортеці Леополіс і предка по чоловічій лінії присутнього тут Перфецького[46], який — не Перфецький, а Немирич — на початку XVII ст. зґвалтував дочку тамтешнього ката з поетичним іменем Неборака, за що був переданий до рук інквізиції, а потім справедливо розрубаний на шістдесят дев’ять кавалків батьком своєї жертви. Член згаданого мерзотника — Немирича, а не Перфецького знову ж таки — нині перебуває в моїй колекції, куплений під час усесвітнього розпродажу старовини чотири роки тому в Салоніках.
Невдоволення присутніх робилося все очевиднішим. Ситуація невблаганно котилася до скандалу, що, зрештою, було для оповідачки звичним і навіть бажаним. Однак настрій авдиторії до пори залишався радше гумористичним.
Наприклад, Ґастон Дежавю, сама Дотепність, у комічній манері зображував почергово то Вовка, то Червону Шапочку, то Досконалість або Хтивість, то раптом Синю Бороду, що виглядає собі наступну жертву.
Джон Пол усе ще перебував у сяйві пітьми долини вершини. Його губате усміхнене лице могло стосуватися чогось іншого і далекого.
Правнучки перестарілого барона несамовито шарілися після кожного Шейлиного речення. Сам Казаллеґра навіть не збирався якось на щось реаґувати, завмерши у своєму президентському кріслі, ніби стовп істини і цноти. Зрештою, заплющені очі могли означати й те, що він спить.
Альборак Джабраїлі у цю мить взагалі був поза островом — у приміщенні квестури неподалік від Ріо ді Сан Льоренцо він писав чергову начинену культурно-історичними ремінісценціями скаргу щодо зниклого і досі не знайденого Росинанта.
Усі інші гості, так чи інакше виявляючи свою гостру нехіть до виступу славнозвісної американки (вигуки з місць на кшталт «О ля-ля», тупання ногами, свист), разом із тим не виявляли нетерпимості аж настільки, щоб зірвати акцію й не дати Шалайзер договорити.
— Початок кінця пана Рh — це дедалі очевидніша його неспроможність. У безперервних битвах минулих тисячоліть наш герой — аґресор і ґвалтівник — розгубив уже добру половину своєї колишньої потуги. Щораз частіше скаржиться несимпатичний старий пройдисвіт на часткову або повну імпотенцію. І це — вже визнаний світовою медициною факт!
Однак, різко загостривши тональність і перейшовши до особистих образ (а саме так був сприйнятий натяк на сивочолого Казаллеґру, про якого було сказано доповідачкою вголос «несимпатичний старий пройдисвіт»), Лайза Шейла посіяла бурю. Напруженості додало й те, що з певного моменту заявили про себе нечисленні, а все ж активні прихильники та прихильниці американки — якісь підозрілі з вигляду неголені чолов’яги та вибляклі фарбовані жіночки, вочевидь, найняті і приведені самою ж таки Шалайзер для оплесків. Дещо принишклі в сяйливому товаристві з самого початку, вони за певний час уже нахабніли просто на очах. Спершу це виявлялося лише в поодиноких вигуках на кшталт «Brava!», «Molto bene!» і «Ben gli sta!»[47]. Але відчувши, що в такий спосіб аж ніяк не заробить обіцяної суми, ця дивна команда перегрупувалася і зайняла всі підступи до подіюму…
46
Мадам Шалайзер плутає — ганебно й немилосердно. Плутає Перфецького з іншим видатним теперішнім поетом — Юрком Немиричем.