Про політику, спорт, економіку і погоду. В усіх цих галузях передбачалися великі зміни. Все йшло до видатних зрушень, особливо в погоді. Синоптики радили приготувати дощовики і ходулі.
Про самотнього й невідомого коня, що з’являвся то в Каннареджо, то в Дорсодуро, то в Сан Польо, то в околицях Арсеналу. Його підкови відлунювали розміреним цокотінням на найстаріших бруківках, у найвіддаленіших пастках вуличок і завулків. Іноді він виникав на мостах. Туристи підгодовували його цукром і мармеладом, а венеційці — молодою травою. Дехто намагався його упіймати, але в таких випадках він починав рухатися швидше, переходив на клус і невдовзі зникав із поля зору переслідувача, вміло маневруючи у капілярному плетиві лабіринту старої Венеції. Так зародилася версія про те, що він привид.
Про привидів узагалі писалось останнім часом чимало.
Про трагічну смерть тридцятичотирирічного, в розквіті сил, трубача Джузеппе Антоніо Альдровандіні, який, повертаючись із голосного гульбища, ergo, будучи дуже нетверезим, однієї з ночей 1707 р. впав до каналу і втопився.
Про зухвале викрадення з бібліотеки Сансовініяни вельми рідкісного і атрактивного примірника — зібрання жахливих історій та моторошних переказів «Hypnerotomachia Poliphili», записаних мовою койне і у Венеції ж виданих таким собі доктором Франціскусом Колюмною в 1499 р. (друкарня Альдуса Мануціюса).
Про повиту таємничістю конференцію з питань боротьби проти мафії. Вона відбувається виключно ночами і охороняється від сторонніх вивідувачів потрійною вартою. Місце проведення конференції щоночі інакше, проте можна стверджувати майже напевно, що попередні засідання пройшли у палаці Ка’ да Мосто, відомому також як готель «Білий Лев».
Про замах, який нібито, за розлитими в повітрі чутками, готується на одного з іноземних учасників конференції. Він мусить бути надзвичайно вагомою персоною у своїй країні, позаяк жодна спроба з’ясувати про нього щось конкретніше не принесла нічого доброго тим з репортерів, які за неї бралися. Минулої ночі одного з найвлізливіших було навіть тяжко побито палицями на кручених сходах Контаріні дель Бовольо і спущено геть з означених сходів. Усі нападники лаялися при цьому, наскільки зрозумів побитий, російською мовою.
Про колоритного зуха, який прибув кораблем з Александрії Єгипетської і ось уже третю ніч дивує публіку в зимовому казино Вендрамін-Калерджі, здобуваючи раз за разом шалено високі виграші. Наслідками його небуденного ігрового талану вже стали одне самогубство (люмінал) і одне родинне отруєння (за іншими версіями — родинне збожевоління). Що стосується юного барона Барбареллі, то його поки що перевезено до психіятричного шпиталю ім. Короля Умберто, і час покаже, наскільки глибоко травмована його шляхетна родовита душа наглою втратою всіх маєтків і фамільних коштовностей.
Про безумовний успіх вчорашньої прем’єри в театрі «Ля Феніче» і фантастично вдалий режисерський прийом: заміну одного виконавця головної ролі його антиподом у тракті самого спектаклю; поява на сцені маловідомого новачка в ролі Орфея спершу породила серед вимогливої публіки деяке скептичне непорозуміння. Проте виняткова органічність виконавської манери останнього, виразність і вишуканість у кожному жесті чи нахилі голови, пристойні вокальні дані та висока фізична підготовленість його ж дають усі підстави стверджувати про появу нової зірки на венеційському оперовому небосхилі. Режисер вистави, на жаль, відмовляється подати прізвище новачка, вочевидь, пов’язуючи з ним якісь далекосяжні продюсерські плани.
Про двох мерців, знайдених у фойє театру «Ля Феніче» відразу по закінченні нашумілої прем’єри. Особа жодного з них не встановлена. Обидва прийшли до театру в одязі минулих століть та чорних масках. На обидвох цілком відсутні сліди насильства. Причиною смерті обидвох провідні судово-медичні знавці називають серцевий напад. Цікаво, що ніхто з кількатисячної публіки, яка покидала театр через фойє, не зауважив бодай одного мертвого тіла в себе під ногами.
Можливо, враження від сценічного дійства було настільки сильним, що будь-які вияви реальності просто ніким не сприймалися всерйоз. Можливе й інше: більшістю театралів тіла таки були запримічені, але розцінені як черговий ґеґ щедрого на вигадки режисера. Попереднє обстеження померлих залишає враження, що жоден із них не є ані мешканцем Венеції, ані громадянином Італії. Обидва належать до яскраво вираженого тюркського або перського типу, а певна прикмета, пов’язана із виглядом дітородного члена, дозволяє припускати їхню належність до ісламської традиції.